приємність

ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ (почуття і вияв доброзичливості до когось, чогось), ПРИ́ЯЗНЬ, СИМПА́ТІЯ, ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ, ПРИЗНА́ННЯ рідше, ПРИЄ́МНІСТЬ рідше, ПРИВІТНІСТЬ, ПРИВІТ розм., ПРИВ'ЯЗА́ННЯ діал.; ФАВО́Р книжн., заст. (прихильність якоїсь знатної, впливової особи). Хоч як старався Матвій доказати Семенові свою щирість та прихильність до нього, все-таки Семен не повеселів (Мирослав Ірчан); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); — Прямо скажем, трудний хлопець, але є в ньому й таке, що хоч-не-хоч викликає симпатію... (О. Гончар); Люб'язність на обличчі Русевича стала не такою виразною (Ю. Шовкопляс); Всі докази кохання і прив'язаності з її боку Василюшка сприймав з байдужим парубоцьким засоромленням й очевидною неохотою (Ірина Вільде); Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він до неї (І. Франко); Його обійняла тепла приємність до цього чоловіка (О. Досвітній); В очах Бориса було стільки привітності, він увесь наче іскрився від щастя (А. Хорунжий); І виросте воно (дитя), як те стебло край дороги, одно одним, не бачивши привіту людського (Панас Мирний); Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням (І. Франко); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приємність — приє́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. приємність — фр. задоволення, втіха, радість, насолода <н. з приємністю>. Словник синонімів Караванського
  3. приємність — див. радість Словник синонімів Вусика
  4. приємність — -ності, ж. 1》 Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. || Почуття задоволення, втіхи, насолоди і т. ін. || ірон. Те, що викликає незадоволення, неприємність. Мати приємність у сполуч. з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. приємність — ПРИЄ́МНІСТЬ, ності, ж. 1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша приємність для мене (М. Словник української мови у 20 томах
  6. приємність — Приє́мність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. приємність — ПРИЄ́МНІСТЬ, ності, ж. 1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша приємність для мене (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. приємність — Приємність, -ности ж. 1) Пріятность. 2) Удовольствіе. Словник української мови Грінченка