пробійник
ПРОБІ́ЙНИК, а, ч.
Ручний інструмент для пробивання невеликих отворів.
Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (з навч. літ.);
Знаряддями коваля були кліщі, молоти, молотки, зубила, пробійники (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пробійник — пробі́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пробійник — -а, ч. Ручний інструмент для пробивання невеликих отворів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробійник — ПРОБІ́ЙНИК, а, ч. Ручний інструмент для пробивання невеликих отворів. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Словник української мови в 11 томах