1. Словник української мови у 20 томах

пробірка

ПРОБІ́РКА, и, ж.

Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці.

Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (І. Кочерга);

Ніби самі сповзлися в хату-лабораторію експонати та прилади. Хтось зберіг у землі мікроскопа, заблищали на столі .. колби, тоненькі пробірки (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробірка — пробі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пробірка — -и, ж. Невелика скляна або кварцова трубка здебільшого із закругленим дном, яка використовується в лабораторній практиці. Істота з пробірки — істота, народжена внаслідок штучного запліднення; клонована істота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пробірка — Дробівка Словник чужослів Павло Штепа
  4. пробірка — Пробі́рка, -рки, -рці; -бі́рки, -бі́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пробірка — ПРОБІ́РКА, и, ж. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці. Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (Коч. Словник української мови в 11 томах