пробірка
ПРОБІ́РКА, и, ж. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці.
Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (Коч., II, 1956, 111);
Ніби самі сповзлися в хату-лабораторію експонати та прилади. Хтось зберіг у землі мікроскопа, заблищали на столі.. колби, тоненькі пробірки (Збан., Переджнив’я, 1960, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пробірка — пробі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пробірка — -и, ж. Невелика скляна або кварцова трубка здебільшого із закругленим дном, яка використовується в лабораторній практиці. Істота з пробірки — істота, народжена внаслідок штучного запліднення; клонована істота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробірка — Дробівка Словник чужослів Павло Штепа
- пробірка — ПРОБІ́РКА, и, ж. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці. Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (І. Словник української мови у 20 томах
- пробірка — Пробі́рка, -рки, -рці; -бі́рки, -бі́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)