прогнивати
ПРОГНИВА́ТИ, а́є, недок., ПРОГНИ́ТИ, иє́, док.
Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях.
– Бач, я й думав з весни підправити оселю... Видно, солома прогнила, – сказав Яків, обдивляючись стелю (Панас Мирний);
Я глянув, а там [на руці] прогнило вже м'ясо до кості (Г. Хоткевич);
Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив (Ю. Смолич);
// перен. Упадати в стан розкладу, деградації; занепадати.
[Кобзар:] Поти ще є такі, як оце довелося мені бачити, я вірю, що мир ще не прогнив, серце його не зчервивіло, що народяться інші діти і вознесуть святу правду вовіки! (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогнивати — прогнива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогнивати — див. занепадати Словник синонімів Вусика
- прогнивати — -ає, недок., прогнити, -иє, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях. || перен. Впадати в стан розкладу, деградації; занепадати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогнивати — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- прогнивати — ПРОГНИВА́ТИ, а́є, недок., ПРОГНИ́ТИ, иє́, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях. Церква віджила своє.. Уже прогниває гонта, зяють дірками вікна (Літ. Укр., 13. Словник української мови в 11 томах