прогнивати
ПРОГНИВА́ТИ, а́є, недок., ПРОГНИ́ТИ, иє́, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях.
Церква віджила своє.. Уже прогниває гонта, зяють дірками вікна (Літ. Укр., 13.VІІІ 1968, 2);
— Бач, я й думав з весни підправити оселю … Видно, солома прогнила, — сказав Яків, обдивляючись стелю (Мирний, IV, 1955, 89);
Я глянув, а там [на руці] прогнило вже м’ясо до кості (Хотк., II, 1966, 356);
Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 350);
// перен. Впадати в стан розкладу, деградації; занепадати.
[Кобзар:] Поти ще є такі, як оце довелося мені бачити, я вірю, що мир ще не прогнив, серце його не зчервивіло, що народяться інші діти і вознесуть святу правду вовіки! (Мирний, V, 1955, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогнивати — прогнива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогнивати — див. занепадати Словник синонімів Вусика
- прогнивати — -ає, недок., прогнити, -иє, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях. || перен. Впадати в стан розкладу, деградації; занепадати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогнивати — ПРОГНИВА́ТИ, а́є, недок., ПРОГНИ́ТИ, иє́, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях. – Бач, я й думав з весни підправити оселю... Словник української мови у 20 томах
- прогнивати — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови