прогниваючий
ПРОГНИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прогнива́ти.
Це була страшна несподіванка, — страшна для банкірів, царів і попів, страшна для збанкрутілих верховодів прогниваючої Європи (Тич., Магістралями життя, 1941, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me