прогнилий
ПРОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогни́ти.
Прогнилі від сирості дошки; Капіталізм — наскрізь прогнила система, що відживає свій вік (Рад. Укр., 3.VIII 1961, 4);
// У знач. прикм.
На сучку верби висів прогнилий ятір (Тют., Вир, 1964, 377);
Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра, коли він побачив біля образа божої матері в крові двох жінок (Стельмах, І, 1962, 644);
Велика Жовтнева соціалістична революція ліквідувала прогнилу владу поміщиків і капіталістів (Наука.., 1, 1965, 35);
// у знач. ім. прогни́ле, лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало.
Художнє слово не тільки підносило все прекрасне, світле і радісне в нашому житті, але було й ювеналовим бичем, що вражав все негативне, прогниле й омертвіле, яке перешкоджає рухові вперед (Іст. укр. літ., II, 1956, 319);
Морально очищаючи людину і вбиваючи усе прогниле, реакційне, служить [сміх] передовим ідеалам віку (Мист., 5, 1966, 9).
Значення в інших словниках
- прогнилий — прогни́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прогнилий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прогнити. || у знач. прикм. || у знач. ім. прогниле, -лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогнилий — ПРОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прогни́ти. Прогнилі від сирості дошки; // у знач. прикм. На сучку верби висів прогнилий ятір (Григорій Тютюнник); Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра... Словник української мови у 20 томах