прогугнявити
ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; що і без прям. дод., розм.
Док. до гугня́вити.
Нестямний регіт обняв хату... За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс “заціпило?!”, грюкнула дверима (Панас Мирний);
– Квіточки, метелики, – єхидно прогугнявив Данько. – А куди ми це все подінемо (Ю. Мокрієв);
– Ти – Жора?! Ти – мій Жора?! – отетерів батько. – А що, хіба не схожий? – прогугнявив Жора (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогугнявити — прогугня́вити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прогугнявити — див. сказати Словник синонімів Вусика
- прогугнявити — -влю, -виш; мн. прогугнявлять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугнявити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогугнявити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату… За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс «заціпило?!... Словник української мови в 11 томах