1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прогугнявити

прогугня́вити

-влю, -виш; мн. прогугнявлять; перех. і без додатка, розм.

Док. до гугнявити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогугнявити — прогугня́вити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прогугнявити — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; що і без прям. дод., розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату... За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс “заціпило?!... Словник української мови у 20 томах
  4. прогугнявити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  5. прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату… За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс «заціпило?!... Словник української мови в 11 томах