прогугнявити

прогугня́вити

дієслово доконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогугнявити — див. сказати Словник синонімів Вусика
  2. прогугнявити — -влю, -виш; мн. прогугнявлять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугнявити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; що і без прям. дод., розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату... За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс “заціпило?!... Словник української мови у 20 томах
  4. прогугнявити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  5. прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату… За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс «заціпило?!... Словник української мови в 11 томах