прогудіти

ПРОГУДІ́ТИ, ПРОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш; мин. ч. прогуді́в, ді́ла, ло і прогу́в, гула́, ло́; док.

1. Видати довгі, протяжні низькі звуки.

Прогудів .. гудок: через півгодини почне працювати денна зміна (Ю. Шовкопляс);

Аж ось і смеркло; місяць сходить, На небі зіронька сплила, Під грозу ніби гай заводить, По горах буря прогула (П. Грабовський);

Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (С. Олійник);

* Образно. Дні мої липневі, вечори недавні! Прогули, як бубни, пронеслись, мов коні, По курних дорогах, в нашому загоні! (А. Малишко);

// Одночасно голосно зазвучати, створюючи загальний гомін.

– Село наше, товариство, мусить піти під воду. І стане воно дном великого водосховища навіки. Всі завмерли. Потім неначе гомін глухий чи стогін прогудів навколо, і знов стало тихо (О. Довженко);

// Пролунати протяжно, на низьких нотах.

– Отуди к бісу! – прогудів у тиші густий бас (А. Головко);

Загули величні співи. Прогули та й змовкли знову (В. Самійленко);

Патруль в невійськовій, робочій одежі Став струнко. Команди слова прогули (М. Бажан);

// перен. Стати широко відомим; набути великого розголосу.

[Василь:] Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Панас Мирний);

І стала слава на всі царства про чарівні очі королівни. А за тою славою прогула друга: що немає в неї душі, тільки вітер (С. Васильченко).

2. що. Сказати, промовити що-небудь глухим низьким голосом або одночасно в кілька голосів.

[Катерина:] Що з вами? Хоч прогудіть що-небудь, коли говорити не хочете (О. Корнійчук);

– Христе! – благим голосом прогув Загнибіда й кинувся до неї (Панас Мирний);

– Добрий день, діти, – привітався. – Добрий день! – прогули врізнобій (Ю. Збанацький).

3. Пролетіти, пройти, проїхати з гудінням.

Над головою прогудів хрущ (М. Старицький);

Прогудуть поїзди з Красноводська, від моря – на схід, Каравани пройдуть, і пісок замете їхній слід (Я. Шпорта);

Бомбовози, як птиці. Прогули над кряжем (Л. Первомайський);

Шляхом прогула Саїдова машина з хірургом Храпковим та старшою фельдшерицею Тосею (Іван Ле);

// безос., розм. Те саме, що пронести́ 4.

Розлігся [вибух] далі, потім – ще далі. – Прогуло! – озвався перший Сагайда, струшуючи з себе землю (О. Гончар);

// тільки 3 ос., перен., розм. Скінчитися, давно минути.

– Що було, те прогуло. Хто тоді знав, як воно краще буде (С. Журахович).

4. Гудіти, густи якийсь час.

Все потомилося, все спочиває, Ця ж прогуде вже цілісіньку ніч, Я ж тебе, люба ялинонько, знаю. Знаю твою сумовитую річ (Дніпрова Чайка).