продавати

ПРОДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРОДА́ТИ, да́м, даси́, док., кого, що.

1. Віддавати який-небудь товар в обмін на гроші або на інший товар; протилежне купувати.

Гуцул Дументій ніколи не ходив на ярмарок, не мав що продавати і не мав за що купувати (з казки);

Добра зосталось козакам так багато, що вони продавали базарникам оксамитові шуби або срібні кубки за півкварти горілки (І. Нечуй-Левицький);

Підрахувавши газети, продавщиця стала продавати їх (А. Головко);

Яке було добро, продали [Олеся з Іваном], а гроші розкотились (Марко Вовчок);

Другого дня, не дуже й торгуючись, він продав на ярмарку і бричку, і коні (М. Стельмах);

// заст. Віддавати за гроші у володіння іншій особі або іншій державі (кріпаків, рабів, полонених і т. ін.).

[Єлеазар:] Я геть пішов, на торг, де продають в неволю бранців (Леся Українка);

Пан продав непокірного кріпака другому [панові] у село, де жила і Уляна (Панас Мирний);

// Збувати кому-небудь (звичайно за гроші) акції, облігації, квитки і т. ін.

Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер);

// З корисливих міркувань, за винагороду віддавати кого-небудь у чиєсь розпорядження, примушувати кого-небудь віддатися комусь за гроші, одружитися з кимсь або працювати на когось.

Одним-одна І виростала й дівувала [панна], І за старого генерала Занапастили, продали [батьки]! І вкупі гроші пропили... (Т. Шевченко);

Казали, що Марина продала паничеві свою дочку, а сама біля німця ворожить (Панас Мирний);

// Уступати в любовний зв'язок з ким-небудь за плату, торгувати своїм тілом.

Були і тії там [у пеклі] панянки, Що наряджались на показ.., Що продають себе на час (І. Котляревський);

Ти чесна жінка, ти не продаєш своєї вроди й пестощів за гроші, нещирих поцілунків не даєш за лакомство нещасне, за розкоші (Леся Українка).

2. етн. У весільному обряді – брати грошовий викуп за наречену в нареченого.

[Дружки (до Панаса):] Братику, не лякайся! .. Не продавай сестри За сотню й за чотири! (І. Нечуй-Левицький);

Сидячи на покуті, озброєний колючим кужелем, продавав Данько сестру молодому. Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (О. Гончар).

3. перен. З корисливих міркувань діяти підступно, віроломно щодо кого-, чого-небудь; зраджувати.

[Прочанин:] Тепер я бачу добре: ти той Юда, що вчителя продав (Леся Українка);

Ось хата зрадника. Це він продав братів твоїх, віддав на згубу, на загин. “Убий, помстись за них!” (І. Гончаренко);

– Ви таки гадаєте, що ми продаємо Україну? – напруга кам'янить бурякове обличчя підполковника... (М. Стельмах).

(1) Продава́ти з аукціо́ну – продавати що-небудь способом прилюдного торгу.

Камені, з яких Бастилія була вибудована, продавали з аукціону (М. Слабошпицький).

◇ (2) За сочеви́чну ю́шку продава́ти / прода́ти – зраджувати кого-, що-небудь за дрібну вигоду, користь.

Магнати продають Народ за юшку сочевичну (Л. Первомайський);

За що купи́в, за те [й] прода́в див. купува́ти;

Ку́пить і прода́сть див. купува́ти;

(3) Продава́ти (купува́ти, справля́ти, лови́ти) ви́трішки, несхв. – байдикуючи, тиняючись, нічого не роблячи, розглядати все навкруги.

– А за ділом же вони [дівчата] й вийшли? – А як же? Витрішків купувати, та щоб чи не пожартують парубки з ними (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А я більше не піду до їх сидіти в кутку та витрішки продавати, – сказала писарша (І. Нечуй-Левицький);

– Казав, що зараз прийду, а сам зачепився за пень та стояв увесь день, витрішки ловлячи (Б. Грінченко);

– Навідайся лишень до пана! Може, вже час і ліжко перестилати, а ти тут витрішки справляєш! – несподівано накинулася Тетяна на Пріську (Л. Яновська);

– Навіщо нам туди йти? Витрішки купувати я не хочу. Іди сам (В. Кучер);

В третій [чверті] – майже й на уроки не ходив, Бо на вулиці він витрішки ловив (Д. Білоус);

– Ти чого сюди прийшов? Витрішки продавати? (В. Большак);

(4) Продава́ти зу́би, зневажл. – сміятися, реготати (перев. без причини).

Між людьми чесними зубів не продавай (прислів'я);

Але одного дня таки не витримав: він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона продавала зуби та реготалась з парубками (М. Коцюбинський);

– Ой! – зареготала вона [дівчина]. – А чого так? – Щоб менше зуби продавала... (В. Винниченко);

– О, гляньте! Це наш мельник вийшов на гатку та продає зуби! (М. Стельмах);

(5) Продава́ти (запро́дувати, запродава́ти)/ прода́ти (запро́да́ти) ду́шу [дия́волу (чо́рту, ді́дькові і т. ін.)] кому:

а) віддавати свою душу дияволу в обмін на якісь блага.

– Він [дід Скрипник] заповів поховати її [скрипку] разом з ним, а сам дідькові продав душу, та як умер, то його тіла тут же й не стало, а скрипку знайшли отам – у полі... Розтоптану... (С. Тельнюк);

Для науки я і до чорта пішов би, як один німецький учений, тільки так, щоб душі не продати (М. Стельмах);

[Микита:] Я давно вже запродав душу свою дияволові!.. Сатано пекельна, де ж ти? Допомагай же мені швидше! (М. Кропивницький);

б) утрачати свою гідність, даючи згоду служити комусь, виконувати щось; зраджувати.

Диваки, вбивають себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонію звуків.., пнуться до безсмертя.., а воно, безсмертя, поруч (В. Дрозд);

[Пузир:] Чуєте? Он які люде понаставали .. Обмане, обікраде, заріже, ограбить, чортові душу продасть – аби гроші! (І. Карпенко-Карий);

– Мені злодій давав півсотні карбованців, щоб я нікому не казав, а я йому: і за сто не продам душі своєї! (М. Рильський);

Щоб наситити тіло, запродую душу. За те я гідна назви скотини! (О. Кобилянська);

(6) Продава́ти / прода́ти життя́ – відчайдушно, до останньої можливості захищатися, боротися.

Засовалися [опришки], сопучи, у тьмі. Треба приготовити [зброю]. Адже в дорозі вже не буде часу; та й дідько його знає – може, й стріляти ще доведеться, життя продавати (Г. Хоткевич);

У стислих бровах і в холоднім погляді Орисі не знати було ні цікавості, ні тривоги, а світилась, лишень, непохила воля та похмуре жадання продати життя найдорожче (М. Старицький);

(7) Прода́ти о́чі псо́ві – втратити гідність задля якоїсь вигоди, користі.

– Розспівався. Найшов час!.. – Не чіпайте його, хлопці, – подалі від лиха. – Усе скупив, бо псові очі продав!.. – Наїв черево на чужому горі (М. Стельмах);

(8) Псо́ві о́чі продава́ти / прода́ти – зробитися безсоромним, втратити гідність задля якоїсь вигоди, користі.

– Розспівався. Найшов час!.. – Не чіпайте його, хлопці, – подалі від лиха. – Усе скупив, бо псові очі продав!.. – Наїв черево на чужому горі (М. Стельмах);

(9) Рі́дного ба́тька прода́сть – хто-небудь непорядний, здатний зрадити, вчинити підлість.

– Знаємо ми таких приятелів [станового]. Вони вам за медалю рідного батька продадуть! – тикаючи пальцем, гукав Пищимуха (Панас Мирний).