проживати

ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док.

1. тільки док. Жити (у 1–5 знач.) якийсь час.

Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Панас Мирний);

[Руфін:] Се мого батька друг. Прибув недавно з чужини, де прожив багато років (Леся Українка);

Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (М. Стельмах);

Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба [боротьба] (П. Грабовський);

Олександра покинула Івана, не проживши з ним і двох тижнів (М. Коцюбинський);

Стара Когутиха, проживши з чоловіком не один десяток літ, добре знала свого Гаврила (І. Цюпа);

* Образно. – Мабуть, років з двісті прожив [клен], а який чистий (М. Стельмах).

2. тільки док., що. Проіснувати певний відрізок часу.

Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його прожити (М. Коцюбинський);

Щоб слухать шум той довгий жита, щоб бачить поле дальнє те, я хочу ще хоч раз прожити моє дитинство золоте (В. Сосюра).

3. тільки недок. Жити, мешкати постійно або тимчасово (у приміщенні, населеному пункті, на певній території і т. ін.).

Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Н. Кобринська);

Пішла [Тамара заміж] за агронома, – десь на Кубані прожива... (І. Гончаренко);

Над Расавою рікою, У селі Береговім, Проживає баба Кудря (С. Воскрекасенко);

// Водитися (у певній місцевості – про диких тварин, птахів); жити (у кого-небудь – про домашніх тварин).

Проживають у них [лісах півночі] дикі воли, що живляться .. листям (Л. Мартович);

От і знову оболонь, .. Тут місцина журавлина, Тут, далеко від осель, Проживає журавель (М. Стельмах);

Проживав у нас довго собака Пірат. Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес (О. Довженко).

4. також у сполуч. з ім. на означення часу, що і без прям. дод. Жити, проводити життя в якийсь спосіб.

Добрий був ґазда Михайло, Тихий чоловік: По-сусідськи, згідно, гарно Проживав свій вік (І. Франко);

Довелося Вам з сім'єю укупі проживати (Панас Мирний);

– Ти, Ганю, молода. Невесело тобі самій літа молоді марно проживати (І. Нечуй-Левицький);

– На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав – цей сліпий дід (Ю. Яновський);

Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку (прислів'я);

Бійці потиснули один одному руки .. Якщо трапиться так, що ця ніч стане для них останньою ніччю в житті, то вони проживуть її з гідністю (О. Гончар);

Хіба я жінкою прожила з тобою? Не жінкою, а вдовицею (М. Стельмах);

Мені почулося, неначе край прибою Поему моря юнакам чита... Тут, в Ключовім, за греблею новою, Чи не найкращі він [О. Довженко] прожив літа? (М. Нагнибіда);

// на що, на чому, з чого, чим, рідко з чим. Підтримувати своє існування яким-небудь способом, використовуючи певні засоби.

– З того [боку] .. – шпиталь, де хвороби всякі лічать [лікують] – і каліки та немічні на громадський кошт проживають (Панас Мирний);

Останні три дні прожив він трьома центами, .. знайденими над Прутом на піску (М. Коцюбинський);

Кожний знав, що з тою платнею, яку панотець давав, наймит не міг прожити (Л. Мартович);

– Жили ми, Супруне, і на двох десятинах, жили і на п'яти, придбали і десять, а потім пофортунило – і за двадцять перевалило, то хіба не проживемо на людській нормі? (М. Стельмах);

Стара Половчиха десь в Одесі на базарі, хіба з тої риби проживеш (Ю. Яновський);

// Перебуваючи в певному стані, жити чим-небудь (думками, мріями і т. ін.).

Скільки разів у довгі безсонні ночі, натягнувши ковдру на голову, Павло день по дню проживав у тому своєму вимріяному світі (А. Головко);

[Річард:] Певне в світі ніхто живий без мрії не прожив (Леся Українка);

// тільки док., без кого – чого. Зарадити собі в чомусь без кого-, чого-небудь.

Без ворогів можна в світі як-небудь прожити (Т. Шевченко);

Без їжі людина може прожити близько 30–40 днів, а без води – значно менше (з наук.-попул. літ.).

5. що і без дод. Витрачати на існування (гроші, майно і т. ін.).

Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або ішли з торгів, а їхні господарі .. проживали останні банкноти (М. Стельмах);

В которий день не нажив, так прожив (Номис);

Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть... (Панас Мирний);

// перен., розм., рідко. Утрачати (голос, здоров'я і т. ін.).

– Гей, мужички, підходьте сюди, бо мій голос до вас не дійде!.. На ваших-бо дітках горло прожив (В. Земляк).

(1) Прожи́ти в па́рі – бути одруженим якийсь час.

Остап і року не прожив у парі (Панас Мирний).

◇ (2) Прожи́ти на сві́ті:

а) жити (у 1 знач.) якийсь час.

Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку (І. Нечуй-Левицький);

б) провести життя в якийсь спосіб.

Дорогий чоловік був! – додав [чоловічий голос] помовчавши. – Прожив на світі недаром!.. Чуєш, Катре, діло, за яке він боровся, ніколи не вмре, житиме (А. Головко).