проживати

Значення в інших словниках

1. проживати — прожива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. проживати — див. жити Словник синонімів Вусика
3. проживати — -аю, -аєш, недок., прожити, -живу, -живеш, док. 1》 тільки док., неперех. Жити (у 1-5 знач.) якийсь час. 2》 тільки док., перех. Проіснувати певний відрізок часу. 3》 тільки недок., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проживати — ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док. 1. тільки док. Жити (у 1–5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Панас Мирний); [Руфін:] Се мого батька друг. Словник української мови у 20 томах
5. проживати — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. проживати — Прожива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. проживати — ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док. 1. тільки док., неперех. Жити (у 1-5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Мирний, V, 1955, 313); [Руфін:] Се мого батька друг. Словник української мови в 11 томах
8. проживати — Прожива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прожити, -живу, -веш, (-жию, -єш), гл. Проживать, прожить, жить. Горе нам, горювання, — як нам проживати? Чуб. V. 23. Дай же тобі, Боже, в щастю прожити. Чуб. III. 385. Із своєю дружиною в світі прожию. Чуб. V. 1041. Словник української мови Грінченка