проймати

ПРОЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЙНЯ́ТИ, пройму́, про́ймеш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Робити в чомусь отвір, наскрізну рану (перев. гострим предметом, кулею і т. ін.).

Черничка метнулася .. – хміль, дерезу, терен, павутиння як ножем пройняла і зникла (Марко Вовчок);

Раптом під князем Святославом упав кінь. Піші ромеї [греки] .. пройняли списами коня, бо упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен... (С. Скляренко);

Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив – Списа блискучого вістрям лопатку пройняв йому наскрізь (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про проміння світла).

Сонце тепле та ясне, підплили хмарки вгору, пройняв їх гарячий його світ (Панас Мирний);

Тут не пройме сонце лип густих (М. Шеремет);

* Образно. [Антей:] Чи ж вони могли знадвору чути, як серця в нас б'ються? Чи ж сяйво наших поглядів проймало камінні мури та загони щільні? (Леся Українка);

Електрика пройме глибінь старих закутин (М. Рильський);

// перен. Поширюючись у просторі, проходячи крізь щось, насичувати, сповнювати собою (про запахи, звуки і т. ін.).

Блукали вони з Алі серед .. сильного запаху моря, що проймав їх наскрізь (М. Коцюбинський);

Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами, проймають усе повітря... (Панас Мирний);

Волохаті стовпи диму здіймалися над неозорим кам'яним громаддям. Дим в'їдався в очі, дряпав горло – все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович);

// перен. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, помічаючи, відзначаючи щось (про людину); пронизувати когось (про очі, погляд і т. ін.).

Княгиня була немолода вже жінка, .. блідість, кілька глибоких зморщок на чолі, великі запалені очі, що проймали, здавалося, людину наскрізь, свідчили про її неспокій, тривогу, може, довгі, безсонні ночі (С. Скляренко);

Глянув – і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Б. Грінченко);

Лише подивився [Данило] на Івана, пройняв його оком наскрізь і погладив свого вуса, мовляв, знаю, знаю... (С. Чорнобривець);

// перен. Виникати, з'являтися раптово у свідомості, заволодіваючи ким-, чим-небудь (про думки, здогади і т. ін.).

На мить того [Кульницького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить [зазнає] поразки (М. Стельмах);

Раптом наче блискавка проймає його розум: сіра свита, ціпок у руках, довга борода і чорні добрі очі. Святий Николай зібрався в люди, не інакше (П. Колесник);

У тебе тільки й думки: коли б швидше, коли б швидше! Така сама думка пройняла й Чіпку (Панас Мирний);

Думки про те страшне й, може, неминуче зовсім опанували ним, пройняли всю його істоту, сповнили його тривогою й надією (Г. Епік).

2. тільки 3 ос., перен. Своєю дією, своїм впливом викликати в кого-небудь певні фізичні відчуття (звичайно про вітер, холод і т. ін.).

Погода була прекрасна. Тепле літнє повітря проймало, здавалося, все тіло (І. Франко);

Йому здавалося, що Орськ десь зовсім близько, але в згуслому потоку поземки не блимав жодний вогник, а мороз міцніше й міцніше проймав тіло (З. Тулуб);

// безос.

Ціле літо проймало якоюсь дивною студінню, немовби обкладав його хтось якоюсь мокрою, заболоченою шматою (Л. Мартович);

Свіжий, вогкий вітерець потяг з річки. Сергія аж морозом пройняло (Г. Коцюба);

// Раптово ударяючи, миттю проходити по тілу (про електричний струм).

Жінка стрепенулася, немов її пройняв електричний струм (Іван Ле);

// перев. док. Пронизуючи, охолоджуючи тіло людини, викликати хворобливу реакцію.

Не повезло мені трохи: десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт (М. Коцюбинський);

// Охоплювати (про біль).

Біль нестерпний усю мене проймає. Впала і вже нічого не пам'ятаю (І. Цюпа).

3. перен. Впливати на когось, справляючи певне враження, глибоко зворушуючи.

Ніхто не міг розібрати жодного слова тієї пісні, але її мелодія проймала, кожного (М. Трублаїні);

[Любов:] Саню, серденько, заграй нам що-небудь, кажуть, музика зміняла і каміння в живі істоти, принаймні хоч на хвилинку, – чи не пройме вона й Сергія Петровича (Леся Українка);

– Тепер я бачу: Кулика словом не проймеш (С. Журахович);

До сліз пройняли батька-матір перші борозни сина (з наук. літ.);

* Образно. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Леся Українка);

– Хіба метал проймеш словом? (Панас Мирний);

// Опановувати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, настрій, фізичний стан людини).

Солоха аж упріла, ганяючись за собакою.., досада й зло стали її проймати (Панас Мирний);

В куті під брамою Воно [дитя] клубком Стулилось, з стужі го [його] Проймає сон (І. Франко);

Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні! (Ю. Шовкопляс);

Вона чула образу і гіркий посміх .. Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний);

Дивне і незвичне, змішане почуття пройняло одразу її: якийсь радісний подив і гордість за робочі руки, що спорудили оцю велич, але разом і тихий смуток та відчуття великої кривди (А. Головко);

// чим, рідко. Викликати, пробуджувати яке-небудь почуття.

Все було занедбане, давно не чищене і брудне та проймало непереможною відразою (І. Франко);

// перев. недок., рідко. Виявлятися в чомусь (про почуття).

Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі, що проймали кожен момент моїх відносин до нього (Леся Українка);

Кулик .. вперше відчув незрозумілу йому силу людської гідності, яка проймала кожен порух цієї жінки (С. Журахович).

4. перев. недок., перен. Сповнювати собою що-небудь, становити основну особливість чогось.

Ідеї демократії поступово проймають українське суспільство (з газ.).

(1) Сльозо́ю пройма́є (пройма́ло і т. ін.) / пройняло́ і т. ін. хто, що кого – хто-, що-небудь викликав (викликало) у когось сльози.

– Проповіді так говорить [батюшка], неначе Златоуст. Не то що бабів, а й черствий чоловічий рід сльозою доброти і каяття проймає (М. Стельмах);

(2) Жа́хом пройма́є / пройняло́ що кого, що – що-небудь викликає в когось страх.

Думка про можливість зустрічі з Ковалем пройняла Марту справжнім жахом (В. Собко).

◇ Аж сльоза́ пройме́ див. сльоза́;

До [са́мих] кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) див. промока́ти¹;

Дрож (дріж) пробира́є (пройма́є, пробива́є і т. ін.) / пробра́в (пробра́ла, пройня́в, пройняла́, проби́в, проби́ла і т. ін.) див. дрож;

Жаль бере́ (пройма́є, огорта́є і т. ін.) / взяв (пройня́в, огорну́в і т. ін.) [за се́рце] див. жаль¹;

Ка́шель пройма́є (дійма́є, заст. дойма́є) / пройня́в (дійня́в, заст. дойня́в) див. ка́шель;

(3) Моро́зом пройма́є / пройняло́ кого – хто-небудь відчув холод, судомне тремтіння від великого хвилювання, несподіванки, переляку і т. ін.

Мене морозом пройняло. Чи знаєш, Галю, що відтоді я не можу чути пісні з сими словами (Леся Українка);

(4) Пройма́ти до [са́мого] живця́, рідко – дуже хвилювати, турбувати, дошкуляти.

До самого живця тими словами проймає (Панас Мирний);

(5) Пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) кого – суворо, різко дивитися на кого-небудь.

Очима проймає!.. Коли б міг, то очима лизнув (прислів'я);

Там ангел помсти злий, суворий дух темниці, Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка);

Іван підсунув під лавку кошик, і машиністу нема куди ноги поставити. Але він лише подивився на Івана, пройняв його оком наскрізь (С. Чорнобривець);

(6) Пройма́ти / пройня́ти се́рце (ду́шу) <�Пройма́ти / пройня́ти аж до [са́мого] се́рця (до [са́мої] душі́)>:

а) глибоко вражати, зворушувати, розчулювати кого-небудь; глибоко вразити кого-небудь.

Огненне слово його [Т. Шевченка] наскрізь проймало серце (Панас Мирний);

Сосна шуміла, шуміла. І здавалося хлопцеві, що то ридає його рідна мати, і плач цей проймав йому серце (С. Воскрекасенко);

Мені пані уже як напише лист до мого сина, дак уже теє слово проречисте пройме й душу й серце (Ганна Барвінок);

Несамовита печія, жалюча ураза пройняла [Чіпку] аж до серця (Панас Мирний);

б) виклика́ти сильні, перев. неприємні відчуття, охоплювати кого-небудь.

Зголоднілі заробітчани запалими очима суворо поглядали на панські сади, городи. Мстиве почуття проймало душу (К. Гордієнко);

Хай би серце вразила стріла, Аніж покора серце пройняла (М. Бажан);

Несамовита печія, жалюча ураза пройняла [Чіпку] аж до серця (Панас Мирний);

(7) Пройма́ти сльозо́ю кого – глибоко вражати, розчулювати кого-небудь, доводячи до плачу.

– Проповіді так говорить [батюшка], неначе Златоуст. Не то що бабів, а й черствий чоловічий рід сльозою доброти і каяття проймає (М. Стельмах);

Сльо́зи пройма́ють (пройма́ли і т. ін.) / пройня́ли і т. ін. див. сльоза́;

Хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [аж] [до кісто́к] див. хо́лод;

(8) Хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг (д) див. хо́лод;

Цига́нський (холо́дний) піт пройма́є (охо́плює, пробира́є і т. ін.) / пройня́в (охопи́в, пробра́в і т. ін.) див. піт.