прокуріти
ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм.
1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору.
Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Яновський);
* Образно. Ну так ось – Передо мною стежка. То кущами Прошелестить, то прокурить піском, То через ямку раптом перескочить (І. Вирган).
2. Укритися, просякнути пилом, курявою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прокуріти — прокурі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прокуріти — -рить, док., розм. 1》 Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. 2》 Вкритися, просякнути пилом, курявою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокуріти — ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм. 1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Янов., II, 1954, 142); *Образно. Ну так ось — Передо мною стежка. Словник української мови в 11 томах