1. Словник української мови в 11 томах

прокуріти

ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм.

1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору.

Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Янов., II, 1954, 142);

*Образно. Ну так ось — Передо мною стежка. То кущами Прошелестить, то прокурить піском, То через ямку раптом перескочить (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).

2. Вкритися, просякнути пилом, курявою.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокуріти — прокурі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прокуріти — -рить, док., розм. 1》 Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. 2》 Вкритися, просякнути пилом, курявою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокуріти — ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм. 1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Яновський); * Образно. Ну так ось – Передо мною стежка. Словник української мови у 20 томах