1. Словник української мови в 11 томах

прокус

ПРОКУ́С, у, ч.

1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати.

2. Прокушене місце; рана від укусу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокус — проку́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прокус — -у, ч. 1》 Дія за знач. прокусити, прокушувати. 2》 Прокушене місце; рана від укусу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокус — ПРОКУ́С, у, ч. 1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати. 2. Прокушене місце; рана від укусу. Словник української мови у 20 томах