пролинути

ПРОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет.

1. Плавно, легко пролетіти.

Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Панас Мирний);

Хмарам навпроти пролинув літак (П. Дорошко);

Чорногуз, мов привид, беззвучно пролинув до ріки (Ю. Яновський);

// Плавно пропливти (про хмару); пронестися в повітрі (про бурю, вітер і т. ін.).

[Русалка:] Вітра обійняти повік не зможе [береза] – він уже пролинув (Леся Українка);

Виснажливі суховії вже пролинули над степами (Л. Дмитерко);

Пролинула у небі хмарка біла... (І. Гончаренко);

// Прудко пробігти (про живі істоти).

Далі та далі, пролинувши через квітучу луку, вона [дівчина] піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний);

// Швидко переміститися по поверхні чого-небудь (про тінь).

Ось у травах побігла, пролинула смуга – То хмаринка маленька спішить до Дніпра (О. Ющенко);

// Поширитися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.).

Тихий гомін пролинув над юрмищем, але вщух (О. Ільченко);

Серед присутніх пролинув смішок (О. Копиленко);

Незрівнянний аромат першого яблука пролинув над світом (І. Сенченко).

2. перен. Раптом і ненадовго з'явитися у свідомості, уяві, очах і т. ін.

Думка пролинула, зсунулась тьма, ось уже ясної й сліду нема... (Леся Українка);

На хвилину спинилась [мати], і в очах пролинула якась хмарка (С. Васильченко);

Все пролинуло перед очима в одну хвилечку (Г. Хоткевич);

// безос.

“Ой га! – пролинуло у нього в голові. – Ци [чи] не колесо млинське я си [собі] на шию вкладаю?” (Г. Хоткевич).

3. перен. Швидко, непомітно минути (про час, життя, його періоди і т. ін.).

[Олена (одна):] Минулося безпечне та світле щастя, мов пташечкою пролинуло, мов вихром пронеслося (М. Кропивницький);

Ніяково пролинули Годи молодії (Я. Щоголів);

Ніколи не забуду, хоч і ціле життя моє пролинуло з тих пір, як нам у класі вчителька звеліла на вільну тему написати твір (Н. Забіла);

На вогких крилах південного вітру пролинув березень з його раптовими відлигами (В. Козаченко);

Пролинула коротка літня ніч (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пролинути — проли́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пролинути — -ну, -неш, док., поет. 1》 Плавно, легко пролетіти. || Плавно пропливти (про хмару); пронестися в повітрі (про бурю, вітер і т. ін.). || Прудко пробігти (про живі істоти). || Швидко переміститися поверхнею чого-небудь (про тінь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пролинути — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  4. пролинути — ПРОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Плавно, легко пролетіти. Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Мирний, І, 1954, 52); Хмарам навпроти пролинув літак (Дор., Єдність, 1950, 3); Чорногуз, мов привид, беззвучно пролинув до ріки (Ю. Словник української мови в 11 томах
  5. пролинути — Пролину́ти, -ну́, -не́ш гл. Пролетѣть. Ой хоч бачив, — проминуло, галочкою пролинуло. Чуб. V. 190. Словник української мови Грінченка