пролинути

ПРОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет.

1. Плавно, легко пролетіти.

Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Мирний, І, 1954, 52);

Хмарам навпроти пролинув літак (Дор., Єдність, 1950, 3);

Чорногуз, мов привид, беззвучно пролинув до ріки (Ю. Янов., V, 1959, 141);

// Плавно пропливти (про хмару); пронестися в повітрі (про бурю, вітер і т. ін.).

[Русалка:] Вітра обійняти повік не зможе [береза] — він уже пролинув (Л. Укр., III, 1952, 243);

Виснажливі суховії вже пролинули над степами (Дмит., Розлука, 1957, 184);

Пролинула у небі хмарка біла… (Гонч., Вибр., 1959, 198);

// Прудко пробігти (про живі істоти).

Далі та далі, пролинувши через квітучу луку, вона [дівчина] піднялась на гору, стала з очей зникати… (Мирний, II, 1954, 71);

// Швидко переміститися по поверхні чого-небудь (про тінь).

Ось у травах побігла, пролинула смуга — То хмаринка маленька спішить до Дніпра (Ющ., Люди.., 1959, 112);

// Поширитися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.).

Тихий гомін пролинув над юрмищем, але вщух (Ільч., Вибр., 1948, 18);

Серед присутніх пролинув смішок (Коп., Лейтенанти, 1947, 192);

Незрівнянний аромат першого яблука пролинув над світом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22).

2. перен. Раптом і ненадовго з’явитися в свідомості, уяві, очах і т. ін.

Думка пролинула, зсунулась тьма, ось уже ясної й сліду нема… (Л. Укр., І, 1951, 271);

На хвилину спинилась [мати], і в очах пролинула якась хмарка (Вас., Вибр., 1954, 22);

Все пролинуло перед очима в одну хвилечку (Хотк., II, 1966, 292);

// безос.

«Ой га! — пролинуло у нього в голові. — Ци [чи] не колесо млинське я си [собі] на шию вкладаю?» (Хотк., II, 1966, 126).

3. перен. Швидко, непомітно минути (про час, життя, його періоди і т. ін.).

[Олена (одна):] Минулося безпечне та світле щастя, мов пташечкою пролинуло, мов вихром пронеслося… (Кроп., І, 1958, 451);

Ніяково пролинули Годи молодії (Щог., Поезії, 1958, 237);

Ніколи не забуду, хоч і ціле життя моє пролинуло з тих пір, як нам у класі вчителька звеліла на вільну тему написати твір (Забіла, Поезії, 1963, 25);

На вогких крилах південного вітру пролинув березень з його раптовими відлигами (Коз., Сальвія, 1959, 193);

Пролинула коротка літня ніч (Кач., II, 1958, 512).