проминати

ПРОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. що і без дод. Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати.

Застукотіли колеса, проминаючи будинок... (Панас Мирний);

Дівчата проминали лопушистий, густий буряк, ішли до молотарки (К. Гордієнко);

Ми .. вже проминули будку з музикантами, як вона [панночка] раптом повернула назад (Леся Українка);

// Долати який-небудь простір, територію, переходити через приміщення і т. ін., залишаючи їх позаду.

Вони проминули першу кімнату і ввійшли до другої (Ю. Смолич);

Літак проминув широчінь океанську (С. Олійник);

// Узагалі проходити, проїжджати і т. ін. де-небудь.

Хмарка понад нами промина (А. Кримський);

Не знав, не бачив [Кармель], як переїхав чистим полем, як проминув темним гаєм, тільки все поганяв та й поганяв (Марко Вовчок);

Проходили вози Данилового війська. Ось проминув уже останній віз і за ним загін дружинників (А. Хижняк);

// тільки 3 ос., рідко. Проноситися в полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, залишаючись позаду або збоку кого-, чого-небудь.

Надворі лютий морозний вітер, бо на степових станційках, що проминають на очах, люди ховають голови в кожухи (Мирослав Ірчан).

2. що і без дод. Рухаючись, ненароком або навмисне обминати кого-, що-небудь і не звертати уваги на когось, щось.

Казали звернути через лощинку, а вона якось лощинку тую проминула (Марко Вовчок);

Жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса, Біжить, аж падає, – проте не промине Волошки синьої... (М. Рильський);

Зрозумів [Сиволап], що він давно вже проминув власну хату і опинився аж у Куті (Д. Ткач);

// Проходити осторонь чого-небудь або регулярно відвідувати щось.

[Бублейниця:] Чи то можна проминути хату моєї дорогої кумоньки .. Поздоровляю ж вас, моє серце, з вашими іменинами (І. Нечуй-Левицький);

// Непомітно проходити повз кого-, що-небудь.

Легко проминули [Бринза і Задорожний] пости і почали спускатися до Дністра (В. Петльований);

// перев. у сполуч. із запереч. част. не, перен. Приділяти кому-небудь увагу, піклуватися про когось.

“Казбек” полковник роздає, Й мене не проминає (С. Воскрекасенко);

Тим і громада його поважала і любила, що малої дитини не промине, не сказавши доброго слова (А. Свидницький);

Бригадирові на базар мішок одвезеш і себе не проминеш. Бригадирові барди доставиш і себе не забудеш (К. Гордієнко);

// перен. Навмисне або мимоволі залишати щось поза увагою.

Як зацвіте пишна рожа, так усіх позабуваєш, усі [квіти] проминеш, а тільки на неї і дивився б усе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мар'яна нічого не відповідала Каленику Романовичу, проминула й незадоволення Рубіна (І. Сенченко);

Він нічого ніколи не пропустить, бо всім цікавиться, завжди помітить все, що інші проминуть (О. Копиленко);

// перен. Навмисне уникати чого-небудь, обходити щось, не згадувати в розмові.

Сьогоднішню сторінку своєї .. біографії .. Іван Шумило до самої старості перегортатиме якнайшвидше або й зовсім проминатиме (О. Довженко);

– А що ж ти тепер робиш, Романе? – спитала й вона. Роман загомонів швидко, мов поспішаючися мерщій проминути це питання (Б. Грінченко);

// перен. Мимоволі пропускати що-небудь (у друкованій продукції, виступах, мистецьких роботах і т. ін.).

Вона [стаття] писана трохи нашвидку. Через те Ви дещо проминули, наприклад, негромадську лірику у Конопницької (Леся Українка);

Кожен перекладач може при вдалому взагалі відтворенні іншомовного оповідання, п'єси, поеми, вірша і т. ін. проминути ту чи іншу рису оригіналу (М. Рильський);

Деталі до своїх композицій Куткін добирає старанно, уважно, намагаючись не проминути вагомого (з наук. літ.);

// тільки док., у сполуч. із запереч. част. не і інфін., перен. Не пройти байдуже повз що-небудь, не пропустити можливості зробити щось, скористатися з чогось.

Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло із того посміятись (Панас Мирний);

Коли б Причепа був справжній цехмістер, а не тимчасово заступав відсутнього, він не проминув би задратися з Кузьменком (З. Тулуб);

На відміну від безплідних кучугур, земля тут була така, що могла б усе родити, і Галя не проминула цим скористатися (О. Гончар).

3. тільки 3 ос. Закінчуватися, проходити (про час, життя, його періоди, події і т. ін.).

Рік за роком лине, проминає, Не верта учитель до Ефеса. Аж на сьомий рік вернув учитель (І. Франко);

День чудесний проминає, А за ним ще кращі дні Попливуть, мов теплі хвилі (П. Воронько);

Жнива були й проминули. Осінь наступає (С. Руданський);

[Дід:] Ах, швидко молодість моя .. промайнула! Пора ж кохання проминула Ще швидше (М. Драй-Хмара);

Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Мирослав Ірчан);

Проминуло за весною літо, – все навколо золотом повите (Н. Забіла);

// безос.

Проминуло доброї півгодини, аж двері ванькирчика знов одчинилися (М. Коцюбинський);

Поки хлоп'ята ж ото забрели та потихеньку до лебедів підходили, чималенько часу проминуло (Остап Вишня);

// Поступово зникати, слабшати (про фізичний і психічний стан).

Радощі проминали і журба втихала (Марко Вовчок);

Не журись! Скільки б серце не тужило – вір, що туга промине (А. Кримський);

До рана гарячка в мене проминула, молода сила перемогла (Уляна Кравченко).

4. також безос., кому. Минати, сповнюватися (про досягнення ким-небудь певного віку).

Двадцять і три роки проминуло вже їй [Оксані] (Л. Яновська).

(1) Не промина́ти / не промину́ти наго́ди – те саме, що Не мина́ти / не мину́ти наго́ди (див. мина́ти).

Отець превелебний .. не проминув нагоди приголубити вдовицю (М. Ю. Тарновський).

ПРОМИНА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПРОМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., що.

1. М'яти (звичайно льон або коноплі), відділяючи кострицю від волокна;

// М'яти дуже добре; розминати.

Пром'яти глину.

2. Робити розминку ногам, тілу і т. ін., сприяючи їх життєдіяльності.

Піхота проминала ноги, скачучи й борюкаючись (Ю. Яновський);

– Ну-бо, хлопчики, встаньте. Під сіном лопати. Доведеться нам усім пром'яти крижі (В. Логвиненко);

// Примушувати рухатися, ходити для розминки (про собаку, коня).

3. перев. док. Торкаючись чого-небудь, зробити ум'ятину; пом'яти.

Пром'яти папір.