проминати
1. поминати, минати; ЖМ. проходити, проїздити, пролітати; (хату) обминати, не заходити до; (з ч. не) не забувати, не лишати без уваги; (навмисне) уникати, пропускати; 2. (льон) м'яти; (ногу) розминати, розрахувати; п-к -АЮЧИЙ, що проминає, минущий, плинний, г. проминальний, фр. перебутній.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проминати — промина́ти 1 дієслово недоконаного виду поминати; обминати промина́ти 2 дієслово недоконаного виду м'яти Орфографічний словник української мови
- проминати — див. м'яти; уникати Словник синонімів Вусика
- проминати — I -аю, -аєш, недок., проминути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і без додатка.Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати. || Долати який-небудь простір, територію, переходити через приміщення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проминати — ПРОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що і без дод. Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати. Застукотіли колеса, проминаючи будинок... Словник української мови у 20 томах
- проминати — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док. Словник синонімів української мови
- проминати — ПРОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати. Словник української мови в 11 томах