проминати

промина́ти

I -аю, -аєш, недок., проминути, -ну, -неш, док.

1》 перех. і без додатка.Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати.

|| Долати який-небудь простір, територію, переходити через приміщення і т. ін., залишаючи їх позаду.

|| неперех. Взагалі проходити, проїжджати і т. ін. де-небудь.

|| тільки 3 ос., неперех., рідко. На якусь мить з'являтись у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, залишаючись позаду або збоку кого-, чого-небудь.

2》 перех. і без додатка. Рухаючись, ненароком або навмисне обминати кого-, що-небудь і не звертати уваги на когось, щось.

|| Проходити осторонь чого-небудь або регулярно відвідувати щось.

|| Непомітно проходити повз кого-, що-небудь.

|| перев. у сполуч. із запереч., част. не, перен. Приділяти кому-небудь увагу, піклуватися про когось.

|| перен. Навмисне або мимоволі залишати щось поза увагою.

|| перен. Навмисне уникати чого-небудь, обходити щось, не згадувати в розмові.

|| перен. Мимоволі пропускати що-небудь (в друкованій продукції, виступах, мистецьких роботах і т. ін.).

|| тільки док., у сполуч. із запереч. част. не і інфін., перен. Не пройти байдуже повз що-небудь, не пропустити можливості зробити щось, скористатися з чогось. Не проминати нагоди.

3》 тільки 3 ос., неперех. Закінчуватися, спливати (про час, життя, його періоди, події і т. ін.)

|| безос.

|| Поступово зникати, слабшати (про фізичний і психічний стан).

4》 також безос., неперех., кому. Минати, сповнюватися (про досягнення ким-небудь певного віку).

II -аю, -аєш, недок., пром'яти, -мну, -мнеш, док., перех.

1》 М'яти (звичайно льон або коноплі), відділяючи кострицю від волокна.

|| М'яти дуже добре; розминати. Пром'яти глину.

2》 Робити розминку ногам, тілу і т. ін., сприяючи їх життєдіяльності.

|| Примушувати рухатися, ходити для розминки (про собаку, коня).

3》 перев. док. Торкаючись чого-небудь, зробити ум'ятину; пом'яти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проминати — промина́ти 1 дієслово недоконаного виду поминати; обминати промина́ти 2 дієслово недоконаного виду м'яти Орфографічний словник української мови
  2. проминати — 1. поминати, минати; ЖМ. проходити, проїздити, пролітати; (хату) обминати, не заходити до; (з ч. не) не забувати, не лишати без уваги; (навмисне) уникати, пропускати; 2. (льон) м'яти; (ногу) розминати, розрахувати; п-к -АЮЧИЙ, що проминає, минущий, плинний, г. проминальний, фр. перебутній. Словник синонімів Караванського
  3. проминати — див. м'яти; уникати Словник синонімів Вусика
  4. проминати — ПРОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що і без дод. Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати. Застукотіли колеса, проминаючи будинок... Словник української мови у 20 томах
  5. проминати — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док. Словник синонімів української мови
  6. проминати — ПРОМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Проходячи, проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду або збоку; поминати. Словник української мови в 11 томах