1. Словник української мови у 20 томах

промова

ПРОМО́ВА, и, ж.

Публічний виступ з якого-небудь приводу.

Потім, за вечерею, було багато гомону, промов, розмов (Леся Українка);

Промова діяла не гострою фразою, а самою предметністю теми і фактами, проти яких годі було щось заперечити (з публіц. літ.);

* Образно. Щось є просте й миле у тій промові калатала, якою воно серед тиші й безлюддя обіцяє боронити спокій твого сну... (М. Коцюбинський);

// Текст такого публічного виступу.

Можна вважати, що ораторська промова – особлива форма драматичного монологу (оскільки тут є “виконавські”, “театральні” елементи) (з наук.-попул. літ.);

// заст. Слова, звернені до кого-небудь; мова, розмова.

[Юхим:] Як з таким батьком, то краще на гілляку! [Степан:] Що, сусіде, легко слухати від сина таку промову? (М. Кропивницький);

Та й Іван Хворостюк мав до Петра промову: – А за громадою обстань! – говорив Іван (Л. Мартович);

// церк. Проповідь.

Під час промови Річарда починає [Годвінсон] трястись, далі втуплює очі в простір поперед себе, простягає руки, немов до якого видива (Леся Українка).

(1) Тро́нна промо́ва – те саме, що Тро́нне сло́во (див. сло́во).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промова — (публічне виголошування певних думок) виступ, слово, річ, заст. уроч. орація. Словник синонімів Полюги
  2. промова — промо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. промова — Виступ, слово, ур. орація, рація, (при столі) спіч; (гнівно-викривальна) мн. філіппіки; п! ДОПОВІДЬ. Словник синонімів Караванського
  4. промова — -и, ж. Публічний виступ з якого-небудь приводу. || Текст такого публічного виступу. || заст. Слова, звернені до кого-небудь; мова, розмова. || церк. Проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. промова — ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Словник синонімів української мови
  6. промова — Промо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. промова — ПРОМО́ВА, и, ж. Публічний виступ з якого-небудь приводу. Потім, за вечерею, було багато гомону, промов, розмов (Л. Укр., III, 1952, 586); Боженко почав свою промову дуже голосно. Словник української мови в 11 томах
  8. промова — Промова, -ви ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230. ум. промовка. Словник української мови Грінченка