промова

Значення в інших словниках

1. промова — (публічне виголошування певних думок) виступ, слово, річ, заст. уроч. орація. Словник синонімів Полюги
2. промова — Виступ, слово, ур. орація, рація, (при столі) спіч; (гнівно-викривальна) мн. філіппіки; п! ДОПОВІДЬ. Словник синонімів Караванського
3. промова — -и, ж. Публічний виступ з якого-небудь приводу. || Текст такого публічного виступу. || заст. Слова, звернені до кого-небудь; мова, розмова. || церк. Проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. промова — ПРОМО́ВА, и, ж. Публічний виступ з якого-небудь приводу. Потім, за вечерею, було багато гомону, промов, розмов (Леся Українка); Промова діяла не гострою фразою, а самою предметністю теми і фактами, проти яких годі було щось заперечити (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
5. промова — ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Словник синонімів української мови
6. промова — Промо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. промова — ПРОМО́ВА, и, ж. Публічний виступ з якого-небудь приводу. Потім, за вечерею, було багато гомону, промов, розмов (Л. Укр., III, 1952, 586); Боженко почав свою промову дуже голосно. Словник української мови в 11 томах
8. промова — Промова, -ви ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230. ум. промовка. Словник української мови Грінченка