1. Словник української мови у 20 томах

промінець

ПРОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш.-пестл. до про́мінь 1, 2.

Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці (Леся Українка);

Заходило сонце, і останні його промінці мінилися на склі (В. Петльований);

Харкевич знову натиснув пальцем на кнопку ліхтарика і повів гострий промінець уздовж стіни, біля якої спали солдати (С. Голованівський);

То не коники Побігли Стрибунці, – То заграли, Засіяли Промінці (Г. Бойко);

В очах промінець Майнув і погас (П. Воронько);

* Образно. Троянда барви-промінці Кладе на сіножать (А. Малишко);

* У порівн. Жайворон знову Звуки чудові, Як промінці, Сипле над нами, Понад ланами, В ранки оці (О. Ющенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промінець — проміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. промінець — див. промінь Словник синонімів Вусика
  3. промінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до промінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. промінець — ПРОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до про́мінь 1, 2. Лицар-в’язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах