проповідувати

ПРОПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. рел. Виголошувати проповідь (у 1 знач.).

Пішов [Гриша] топтати таврійські степи своїми чорними, мовби чавунними ногами, проповідуючи на папертях церков (О. Гончар);

– Без вищого дозволу я не можу допустити священика іншого обряду проповідати в моїй церкві (І. Франко);

// також що і без дод. Давати настанови релігійно-повчального змісту.

Бог буде гніватись на вас, коли ви що лихе подумаєте за свого барина, – проповідував він [піп] трохи не щонеділі у церкві (Панас Мирний);

Василь Петрів проповідував сьогодні у церкві про потребу згідливого життя між чоловіками і жінками (О. Маковей);

// також що і без дод., перен., розм. Повчати.

– Червоноармійця, – проповідує він, – привчають до дисципліни також і тим, що зобов'язують його насамперед пильно стежити за своєю зовнішністю (Ю. Шовкопляс).

2. що і без дод., перен. Поширювати, пропагувати яке-небудь вчення, ідеї і т. ін.; виступати поборником чого-небудь.

Його [Теокріта] ув'язнено за те, що він .. проповідував думки грецьких філософів (Леся Українка);

По всіх освічених сторонах повстали нові філософи .. і проповідали братство всіх народів (М. Драгоманов);

// розм. Поширювати чутки, розповідати про що-небудь.

– А що, товаришу!.. по усьому селу будеш проповідувати, як Денис Лискотун хотів лавку обікрасти (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Жартувать добре в родині, а нащо ж тато проповідує се мужикам (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

проповідувати

Значення в інших словниках