1. Словник української мови у 20 томах

проректор

ПРОРЕ́КТОР, а, ч.

Заступник ректора вищого навчального закладу.

– Приймали вони вдвох тільки: Криславський і проректор. Проректор – гладкий, в золотих окулярах, із кооператорів сам (Б. Антоненко-Давидович);

На доповіді проректора з задніх лав почали потихеньку вилазити й тікати до вестибюля, й тим-то, коли доповідач промурмотів кінець своєї промови, авдиторія по щирості засипала його гучними оплесками (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проректор — проре́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. проректор — -а, ч. Заступник ректора вищого навчального закладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проректор — Підректор Словник чужослів Павло Штепа
  4. проректор — проре́ктор (від про... і ректор) заступник ректора вищого навчального закладу. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. проректор — Проре́ктор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проректор — ПРОРЕ́КТОР, а, ч. Заступник ректора вищого навчального закладу. Проректор по учбовій частині привітно зустрів голову Села Руського (Чорн., Потік.., 1956, 183). Словник української мови в 11 томах