проречистий
ПРОРЕ́ЧИСТИЙ, а, е, заст.
Те саме, що красномо́вний.
Був він [цар] на язик проречистий, вимовний (І. Франко);
Потоки проречистої, пишної хвали В новому дитирамбі [дифірамбі] потекли (М. Рильський);
Вони були похмурі, скоса дивилися на решту присутніх і лише з Рідкодубом та Карасем привітно, з проречистими усмішками віталися за руку (І. Кириленко);
Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь – проречистий свідок муки народу твого (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проречистий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- проречистий — -а, -е, заст. Те саме, що красномовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проречистий — Проре́чистий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проречистий — ПРОРЕ́ЧИСТИЙ, а, е, заст. Те саме, що красномо́вний. Був він [цар] на язик проречистий, вимовний (Фр., XIII, 1954, 382); Потоки проречистої, пишної хвали В новому дитирамбі [дифірамбі] потекли (Рильський, Марина, 1944, 29); Вони були похмурі... Словник української мови в 11 томах
- проречистий — Проре́чистий, -а, -е Краснорѣчивый. Моя ж проречиста сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання. Г. Барв. 425. Я не проречистий на красне слово. К. ХП. 51. Словник української мови Грінченка