1. Словник української мови у 20 томах

проречисто

ПРОРЕ́ЧИСТО, заст.

Присл. до проре́чистий.

Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проречисто — проре́чисто прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. проречисто — заст. Присл. до проречистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проречисто — ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий. Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (Зеров, Вибр., 1966, 467). Словник української мови в 11 томах
  4. проречисто — Проре́чисто нар. Краснорѣчиво. Проречисто казала далі й далі. Г. Барв. 429. Словник української мови Грінченка