проречисто
ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий.
Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (Зеров, Вибр., 1966, 467).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проречисто — проре́чисто прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- проречисто — заст. Присл. до проречистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проречисто — ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий. Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
- проречисто — Проре́чисто нар. Краснорѣчиво. Проречисто казала далі й далі. Г. Барв. 429. Словник української мови Грінченка