прорізувати

ПРОРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ПРОРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., що.

1. Ріжучи, робити в чому-небудь наскрізний отвір, діру, утворювати рану і т. ін.

Нижні льотки прорізують в обох паралельних стінках, один навпроти другого, для кращого провітрювання (з наук. літ.);

– А ви знаєте, яку мені дірку були прорізали? Ого, такий шрам на животі, мо [може], на піваршина (Ю. Збанацький);

// Ріжучи, проорюючи, продавлюючи, порушувати суцільність, монолітність чого-небудь, проходити крізь щось.

Він ішов парадним кроком. Великими чобітьми, як плугами, прорізав замети (Є. Кравченко);

Шукачі вугілля заклали тут свої свердловини. До шестисот метрів дійшли... І прорізали багато пластів паливного сланцю (з наук.-попул. літ.);

У дні війни, у дні боїв минулі, – У незабутній, у тривожний час, – Знамено те не раз прошили кулі, Осколки мін прорізали не раз (В. Бичко);

* Образно. Хто небо наше прорізав Лиходійства кривавим ножем..? (М. Рильський);

По-дитячому наївні й радісні очі насмішкувато стежили за нудною одноманітно-густою розмовою славетного, але молодого ще філософа. Інколи в синіх очах загорявся гострий вогник, глибоко прорізував мур, що роз'єднував двох далеких людей (М. Івченко);

// Порушуючи суцільність, монолітність чого-небудь, залишати, утворювати слід, борозну і т. ін.

Висадки коренеплодів садять під плуг, підгортальник і в так звану щілину, яку прорізують спеціально пристосованим до рамок культиватора ножем (з наук. літ.);

– Маєш свій гниловід густо прорізати ровами на півтора аршини глибини. Тоді в низини зійде і ґрунтова, і підґрунтова закись (М. Стельмах);

* Образно. Хлопчик сів на лаву й, почервонівши, мовчав. І бачив Вперед, як стиснулись груди йому, як видавили вони гарячу сльозу, і сльоза та впала на серце, і прорізала великий слід йому (В. Винниченко);

// Розмиваючи ґрунт, утворювати заглибини (про дію води).

На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує, ріллі виполіскує (Остап Вишня);

Якщо товща розчинних порід велика, вода поступово прорізує її, формуючи все нові й нові поверхи печери (з наук.-попул. літ.);

// Рухаючись уперед, розтинати навпіл (хвилю, повітря і т. ін.).

Шлюп повернув градусів на тридцять і швидко пішов, прорізуючи розбурхані хвилі (С. Добровольський);

Назустріч нам твердий вітрюга: його ж пропелер проріза (П. Тичина);

Вгорі, над садом, у всіх напрямках прорізують занурену димом міста небесну блакить аероплани, обливаючи пишну сафу лопатливим гуркотом моторов (В. Винниченко);

Старенький дідусь, увесь у білому і сам білий, із розчервонілим, іще моложавим обличчям, вимахував довгим веслом. І човен його хутко прорізав струмені води (М. Івченко);

Сила падіння була така велика, що, пірнувши, Сахно не могла спинитися. Вона каменем прорізала кількаметрову глибочінь і мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Ю. Смолич);

Повітря прорізав сполоханий птах (Г. Епік).

2. Розчищаючи місцевість, прокладати дорогу, вулицю і т. ін.

Псович.. зганяв цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький);

Сапери прохід прорізали крізь дріт... (І. Нехода);

* Образно. І плуг людський нову проріже путь Там, де батьки зітхали на розпутті (М. Рильський).

3. Пролягаючи у певному напрямку, перетинати, розділяти що-небудь (про дорогу, вулицю, просіку і т. ін.).

Вузька дорога йшла на гору й прорізувала високе жито до самого лісу (І. Нечуй-Левицький);

Південний схил яру прорізувала Водяна балка, поділяючи слободу на дві частини – Косогори і Забалку (С. Добровольський);

Прорізаючи березняк, рейки залізниці виривались на хвилястий простір піщаних кучугур (В. Козаченко);

Світла просіка прорізала чорну гущавину лісу (Ю. Яновський);

Від золотих воріт до Хрещатика пролягла вулиця Прорізна .. , що прорізала собою оборонний вал, яким колись було обнесено все місто [Київ];

// Утворюючись на шкірі обличчя (на лобі, переніссі і т. ін.), виразно виділятися, виднітися (про зморшки).

Три уперті зморшки прорізують чоло (М. Бажан);

Високий лоб командира прорізала глибока зморшка (А. Трипільський);

Дві глибокі зморшки прорізали перенісся (З. Тулуб);

Той ввігнутий його лоб прорізували над переніссям два лівці: не від думок – від невдоволення (Б. Харчук);

// перен. Проходити, проникати крізь що-небудь (про джерело світла).

Три потужні прожектори з паровоза на кілометр уперед прорізували темінь (Іван Ле);

Темно було на вулиці попід хатами, де їм доводилось скрадатись: позад них, у місті, то тут, то там прорізували темряву промені фар автомобіля, і тоді попереду них вигинались, поспішали і зникали довгі тіні (С. Скляренко);

З того боку від Псла легенький туман здіймався сирим димком, курився поміж деревом, з сього [цього]боку, – сонце прорізувало чорну тінь густого лісу, на самому шпилі – на рівній полянці – миготіло, як на воді, сонячне сяйво (Панас Мирний);

Досвітні огні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі... (Леся Українка);

Свічка прорізає Морок – ледве видко (П. Грабовський);

Огненна стріла прорізала усе небо (Г. Квітка-Основ'яненко);

Раптом блискавка прорізала темне, в сірих клубах хмар небо (О. Іваненко);

* Образно. Я зупинився. Праворуч мене стояла будівля синагоги, і над нею прорізав розірвані хмари ріжок молодика (М. Хвильовий);

Блискавки великих бур синіми загравами прорізують густу. пересичену атмосферу земної пленети (В. Винниченко);

// перен. Несподівано виразно, чітколунати, порушуючи тишу (про звуки).

– Ні, немає згоди моєї, передумала я! – прорізує тишу жіночий голос (І. Волошин);

Тоді мокрина, як жадібна самиця, нахилилася до губ, прислухалася, помацала. І раптом прорізала ліс гострим, безнадійно-розпачливим криком (М. Івченко);

На схилах і вершинах гір вставали чорні стовпи пороху і диму, навкруг здригнулася земля, повітря прорізав свист і тріск (С. Скляренко);

Розлягався брезкіт [брязкіт] на станції, мигтіли і перебігали огні; свистки і сюрчки прорізали чорний простір... (В. Барка);

// перен. Несподівано виникати в свідомості кого-небудь (про думки, почуття).

Здається, саме тоді Кметь і рішив піти на це темне діло. Саме тоді, здається, така думка мафнула в голові, прорізала мозок і сховалась. І зараз, сидячи на ґанку з газетою в руках, Кметь думав про те ж (М. Хвильовий);

“Невже він умре?” Ця думка прорізає свідомість Ігоря (І. Багмут);

– Де переховується зараз Гармаш? Знаєте такого? – Гармаш? – Їй навіть подих забило. Думки в голові сплутались, і раптом, як блискавка, прорізала радісна думка: “Живий! Ну, певно ж! Якщо шукають...” (А. Головко);

// безос.

Раптом Гордія прорізало здогадкою: – Так це ви тоді писали до мене? (Є. Кротевич);

// перен. Пильно вдивляючись, ніби пронизувати кого-, що-небудь очима, поглядом.

Навіть і в погляді визначалася цілковита зміна: щось тверде, суворе – з глибу прорізують усе важкі, хмурі очі... (Є. Кротевич);

Лізе [Комар] на високого ожереда, навшпиньки спинається й прозорливим оком прорізає пітьму (О. Ковінька);

// перен. Долати, освоювати що-небудь.

Людина.. осідлала грізні океани, прорізала повітряні простори, заговорила в хмарах і під водою (Мирослав Ірчан);

Через кілька днів після запуску радянської .. могутній сріблистокрилий корабель прорізав повітряні простори, що відділяють Москву від Вашингтона (з газ.).

4. рідко. Те саме, що вистрига́ти 1.

Відьма, котра все запам'ятала, вилізла з-під постелі, тихенько підійшла до сплячого Івана й ножичками прорізала йому волосся навхрест (В. Королевич).

5. спец. Проріджувати (про рослини).

Там, де нема потреби провадити поперечні розпушування і поля чисті від бур'янів, сходи прорізують культиватором з невеликими вирізами і короткими букетами (із журн.).

◇ (1) Бли́скавкою проріза́ти мо́зок що – швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.).

“Снігова людина”! – блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець).