просвітлений

ПРОСВІ́ТЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до просвіти́ти¹.

Клекоче Славута моторами, збиває просвітлену сонцем хвилю (І. Цюпа);

Зняв [гуцул] крисаню, зачерпнув нею води й почав бризкати на дарабу. Другий бив по воді.., підіймаючи дощ бризків [бризок], просвітлених сонцем (Г. Хоткевич);

Темна фігура безшумно майнула, мов тінь, крізь вагонний сутінок, ледве просвітлений від кволого мерехтіння підстелею, і розтанула (В. Барка);

// у знач. прикм.

Вогник сірника пташиною забився в ліхтарі складених просвітлених долонь (М. Стельмах);

* Образно. У глибоких карих очах, просвітлених зокола промінцями зморшок, постійна усмішка людини, що знає собі іну,впевнена в собі (Микола Чернявський).

2. у знач. прикм., перен. Сповнений радості, задоволення і т. ін.

Вона стала на стежці перед Гризотою.. просвітлена (В. Речмедін);

Гурій Степанович Комаренко зайшов у добре знайому їдальню якийсь особливо просвітлений, спокійний (В. Собко);

// Ясний, виразний; непідробний, справжній.

Привіт тому, хто здіймає ранковий вітерець; молитва до того, хто дарує солодкість устамзакоханих .. Просвітленій совісті,яка прикрашає мою свідомість і є скарбом світла мого щастя (П. Загребельний);

У релігійній мірці М. Цвєтаівої сенс духовного подвигу зовсім інший. За її переконаннями, просвітлена мудрість чекає на того, хто вміє відмовитися від дії, відійти від бажань, зректися життя тіла, топто поступитися тягарів світу цього (із журн.).

3. у знач. прикм., перен. Який просвітлів, виражаючи яке-небудь (звичайно позитивне) почуття (про очі).

Звернула [Маня] до нього своє бліде лице, з котрого засіяло тепер двоє прегарних, внутрішньою радістю просвітлених очей (О. Кобилянська);

Художниця звела на Отаву просвітлені від стримуваного реготу очі (П. Загребельний);

Вона [Харитина], як і Марина, не кажучи вже про Настусю, просвітленими очима дивилася на Катруху, спокійно почуваючи себе в його присутності (Микола Чернявський).