просвітній

ПРОСВІ́ТНІЙ, я, є, заст., іст.

Прикм. до просві́та.

Молодий лікар, вірний своїй ідеї, мав розгорнути свою лікарську та просвітню практику (М. Коцюбинський);

Коли насильством, зрадою та підкупом над Українською церквою запанувала Москва, з того часу просвітнім справам українського духовенства прийшов край (І. Огієнко);

Громада ставила перед собою тільки просвітні завдання: мала чималу бібліотеку, роздавала книжки та газети солдатам (Б. Антоненко-Давидович);

В Галичині існувало приватне просвітнє товариство “Руська бесіда”, яке засновувало читальні, видавало книжки, календарі (з наук. літ.).