просвіток

ПРО́СВІ́ТОК, тку, ч.

1. Те саме, що про́сві́т 1–3, 5.

Сосна. Граніт. Густі тумани. В просвітку між навислих хмар Холодне сонечко прогляне (М. Шеремет);

Впізнати обличчя ще було важко, але силует Максима чітко вирізьблювався на сірому просвітку дворища (Іван Ле);

Між деревами засиніли, замерехтіли просвітки (М. Стельмах);

[В'язень-лицар:] Ой, що се? Світло згасло! Ніч настала?.. Ой, лихо! Закладають останній просвіток! Живцем ховають! (Леся Українка);

Обступив мене чужий ліс, не ліс, а могила. Ні просіки в ньому, ні просвітку, ні стежки, ні сліду людського (І. Муратов);

Я не встиг ще розібратися в безлічі протилежних думок, що виринули в мене і в просвітку їх я побачив отця Парфентія (Б. Антоненко-Давидович).

2. Тимчасове припинення негоди.

Хмари з безпросвітних жовтих марев Затулили сонця блиск, Тож просвітку ждати марно... (М. Шеремет);

Вітер трохи вгамувався, але сніг сипав густий, не даючи ніякої надії на просвіток (Іван Ле і О. Левада);

Надвечір третього дня, не витримавши дощової сльоти і вже не сподіваючись на просвіток, виїхали з “Березової дачі” Чирва-Воздвиженський та Дем'ян Опанасович (В. Козаченко).

3. перен. Тимчасова відрада, радість, короткочасне або часткове полегшення, душевний спокій в одноманітному, безрадісному житті; втіха.

Краю не буде неволі; Душу знесилили болі; Годі шукати просвітку... (П. Грабовський);

Нарешті Микита діждав просвітку: він став господарем коли не своєї, то хоч онуччиної долі (Л. Яновська);

Єдиним просвітком, єдиною розрадою стали тепер вільні від праці вечори, коли вона могла зачинитися в своїй кімнаті, забитися в куточок на ліжку і читати (В. Козаченко);

– Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (Іван Ле);

// перен. Початкові, ледве помітні ознаки чого-небудь нового, кращого; проблиск.

Заходи австрійського правительства [уряду] відкрили який просвіток, розбудили надії на кращу будуччину і енергію змагання, боротьби за кращу долю (М. Грушевський).

◇ (1) Без про́світку:

а) не припиняючись і не подаючи ознак закінчення.

Війна без просвітку йде (Марко Вовчок);

Потечуть каламутні дні, без просвітку, сірі, одноманітні (Д. Бедзик);

б) без радості, душевного спокою.

Не без просвітку, оновлений, заглиблений Захар вертався додому (К. Гордієнко).