1. Великий тлумачний словник сучасної мови

просвіток

про́світок

-тку, ч.

1》 Те саме, що просвіт 1-3).

2》 Тимчасове припинення негоди.

3》 перен. Тимчасова відрада, радість, короткочасне або часткове полегшення, душевний спокій в одноманітному, безрадісному житті.

Без просвітку — а) без ознаки на швидкий кінець; б) без достатньої кількості світла; в) без радості, душевного спокою.

Просвітку нема кому — а) хто-небудь постійно заклопотаний, не має вільної хвилини, душевного спокою; б) хто-небудь створює для когось нестерпні умови життя, існування, хто-небудь когось переслідує; в) хто-небудь потрапив у скрутне, безвихідне становище.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвіток — про́сві́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. просвіток — Просвіт, щілина, прогалина; (серед негоди) випогодження; (у скруті) П. розрада, втіха, полегшення. Словник синонімів Караванського
  3. просвіток — ПРО́СВІ́ТОК, тку, ч. 1. Те саме, що про́сві́т 1–3, 5. Сосна. Граніт. Густі тумани. В просвітку між навислих хмар Холодне сонечко прогляне (М. Словник української мови у 20 томах
  4. просвіток — без про́світку. 1. Не припиняючись і не подаючи ознак закінчення. Війна без просвітку йде (Марко Вовчок); Потечуть каламутні дні, без просвітку, сірі, одноманітні (Д. Бедзик). 2. Без радості, душевного спокою. Фразеологічний словник української мови
  5. просвіток — О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд. Словник синонімів української мови
  6. просвіток — Про́світок, -тку, -ткові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. просвіток — ПРО́СВІ́ТОК, тку, ч. 1. Те саме, що про́сві́т 1-3. Сосна. Граніт. Густі тумани. В просвітку між навислих хмар Холодне сонечко прогляне (Шер., Дорога.. Словник української мови в 11 томах
  8. просвіток — Про́світок, -тку м. 1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ. 2) Отрада, душевный покой; свобода. просвітку за ним нема. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. просвітку не дає. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. Ном. № 12699. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен. І. 24. Словник української мови Грінченка