просинь
ПРО́СИНЬ, і, ж.
1. Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані.
На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (М. Шеремет);
// Синій колір чистого неба.
Я люблю рум'яну осінь, Над садами чисту просинь (М. Стельмах);
Небо, тільки-но починає братися на світанок, спершу сивіє .. Трохзи перегодом угадується над степом несмілива тиха просинь (Г. Тютюнник);
* Образно. Мелодія котилася берегом річки , бриніла кроками тополь, верб, кленів, яблунь.., грала усмішками на прожилкуватому золотаваму місті й завмирала десь у бездонній небесній просині (Микола Чернявський);
З лиця Ніна більше схожа на батька.. В очах – глибока просинь (Ю. Мушкетик).
2. Синюватий відтінок.
Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця свої красиві сірі з легенькою просинню очі (Ю. Збанацький);
Губи стиснуті міцно, аж просинь обмалювала їх по краях (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- просинь — про́синь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- просинь — -і, ж. 1》 Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані. || Синій колір чистого неба. 2》 Синюватий відтінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просинь — СИ́НЯВА (синій колір чого-небудь; синій простір, синя поверхня), СИНЬ, СИНИ́ЗНА́ рідше; ПРО́СИНЬ (синій колір чистого неба; синюватий відтінок). Чорноту небес Уже досвітня синява черкає (М. Рильський); Синявою виблискують озера (Ю. Словник синонімів української мови
- просинь — ПРО́СИНЬ, і, ж. 1. Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані. На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Шер., Щастя.., 1951, 140); // Синій колір чистого неба. Словник української мови в 11 томах