просинь
ПРО́СИНЬ, і, ж.
1. Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані.
На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Шер., Щастя.., 1951, 140);
// Синій колір чистого неба.
Я люблю рум’яну осінь, Над садами чисту просинь (Стельмах, Живі огні, 1954, 3);
З лиця Ніна більше схожа на батька.. В очах — глибока просинь (Мушк., Чорний хліб, 1960, 19).
2. Синюватий відтінок.
Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця свої красиві сірі з легенькою просинню очі (Збан., Сеспель, 1961, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просинь — про́синь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- просинь — -і, ж. 1》 Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані. || Синій колір чистого неба. 2》 Синюватий відтінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просинь — ПРО́СИНЬ, і, ж. 1. Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані. На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (М. Шеремет); // Синій колір чистого неба. Я люблю рум'яну осінь, Над садами чисту просинь (М. Словник української мови у 20 томах
- просинь — СИ́НЯВА (синій колір чого-небудь; синій простір, синя поверхня), СИНЬ, СИНИ́ЗНА́ рідше; ПРО́СИНЬ (синій колір чистого неба; синюватий відтінок). Чорноту небес Уже досвітня синява черкає (М. Рильський); Синявою виблискують озера (Ю. Словник синонімів української мови