прославляти

ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., кого, що

1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим.

– Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (О. Стороженко);

Хтось з його родини таки достойно сяде чи вскочить у гетьманське сідло і навіки прославить рід Варав! (М. Стельмах);

Лиш десь позаду юрби глухо бубонить якийсь аскет .. : Бога треба прославляти... Єдиного і невидимого, творця неба і землі, а не язичницького Геліоса (О. Бердник);

// чим. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь.

Героїчною працею прославляють себе одеські портовики (В. Кучер);

Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Панч).

2. Звеличувати, вихваляти кого-, що-небудь, створювати популярність, славу комусь, чомусь (перев. описуючи в художньому творі, оспівуючи у пісні і т. ін.).

Хвастав своїми досягненнями: Антон Шаблій і на ремонті, мовляв, такий, яким був у жнива на комбайні, про нього пишуть у газетах, його прославляють по радіо (Д. Бедзик);

Про нього [Запоріжжя] почали писати за кордоном як про оригінальний військовий орден, порівнювали його з мальтовськими лицярями, дивувалися його оригінальним порядком, прославляли його військові заслуги (з наук. літ.);

Не в стансах прославили [поети] милої вроду, А в тихих журливих піснях (Леся Українка);

Прославимо героїв, які своїми подвигами додали краси всьому чесному світові і возвеличили свій народ і, віддавши життя за нього, самі стали безсмертними (О. Довженко).

3. перев. док., заст. Проспівати величальну пісню.

[Горпина(з чаркою у руці):] Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Горпину Скавичиху. Нехай я трохи заплачу (І. Нечуй-Левицький).

4. ірон., рідко. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь.

Якраз недавно одного мого друга мало-мало що ренегатом не прославили за те, що не всім “ столпам” новорічні візити поробив (Леся Українка).