1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прославляти

прославля́ти

-яю, -яєш, недок., прославити, -влю, -виш; мн. прославлять; док., перех.

1》 Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим.

|| чим. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь.

2》 Звеличувати, вихваляти кого-, що-небудь, створювати популярність, славу комусь, чомусь (перев. описуючи в художньому творі, оспівуючи у пісні і т. ін.).

3》 перев. док., заст. Проспівати величальну пісню.

4》 рідко. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прославляти — (поширювати про когось добрі вісті) славити, звеличувати, хвалити, (за якісь досягнення) підносити, уроч. возвеличувати, (віршами, піснями) оспівувати. Словник синонімів Полюги
  2. прославляти — прославля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. прославляти — (кого) славити, виславляти, ЗВЕЛИЧУВАТИ, вихваляти, уславляти, покривати <�вкривати> славою, кн. кадити тиміям кому, г. величати, неґ. ославляти; (у піснях) оспівувати; (себе) ІД. ПРОСЛАВЛЯТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  4. прославляти — див. славити Словник синонімів Вусика
  5. прославляти — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., кого, що 1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. – Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (О. Словник української мови у 20 томах
  6. прославляти — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч. Словник синонімів української мови
  7. прославляти — Прославля́ти, -ля́ю, -ля́єш; просла́вити, -ла́влю, -виш, -влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прославляти — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. — Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (Стор. Словник української мови в 11 томах
  9. прославляти — Прославля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. прославити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Чуб. III. 351. Тоді і я прославлю твою силу, що ти собі запомогти умієш. К. Іов. 91. Словник української мови Грінченка