прославляти

ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим.

— Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (Стор., І, 1957, 339);

Хтось з його родини таки достойно сяде чи вскочить у гетьманське сідло і навіки прославить рід Варав! (Стельмах, Хліб.., 1959, 84);

// чим. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь.

Героїчною працею прославляють себе одеські портовики (Кучер, Чорноморці, 1956, 112);

Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (Панч, В дорозі, 1959, 251).

2. Звеличувати, вихваляти кого-, що-небудь, створювати популярність, славу комусь, чомусь (перев. описуючи в художньому творі, оспівуючи у пісні і т. ін.).

Хвастав своїми досягненнями: Антон Шаблій і на ремонті, мовляв, такий, яким був у жнива на комбайні, про нього пишуть у газетах, його прославляють по радіо (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 39);

Не в стансах прославили [поети] милої вроду, А в тихих журливих піснях (Л. Укр., І, 1951, 172);

Прославимо героїв, які своїми подвигами додали краси всьому чесному світові і возвеличили свій народ і, віддавши життя за нього, самі стали безсмертними (Довж., III, 1960, 51).

3. перев. док., заст. Проспівати величальну пісню.

[Горпина (з чаркою у руці):] Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Горпипу Скавичиху. Нехай я трохи заплачу (Н.-Лев., II, 1956, 507).

4. рідко. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь.

Якраз недавно одного мого друга мало-мало що ренегатом не прославили за те, що не всім « столпам» новорічні візити поробив (Л. Укр., V, 1956, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

прославляти

Значення в інших словниках