1. Словник української мови у 20 томах

простакуватий

ПРОСТАКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Простодушний, нелукавий, трохи наївний.

Відрізнювався [відрізнявся] він [К. Соленик] від других тим, що в грі його особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою і наївною аж до глупоти, а повною внутрішнього життя і значення, хоч іноді й ховаючою свій розум під маскою простоти (І. Франко);

Опинившись у Каховці, Сердюки раптом виявили неабияку спритність, показавши, що вони не такі вже простакуваті, якими здавалися криничанам раніше (О. Гончар);

// Розумово обмежений; недалекий.

Я більше слухав, як говорив, бо боявся, аби з мене не виліз занадто вже дурний та простакуватий мужик (Л. Мартович);

Білограй з тих, у яких девіз – бери од життя все. Вважає всіх простакуватими (Ю. Мушкетик).

2. Який має нічим не примітну, ординарну, звичайну зовнішність.

Його [Меншикова] гарне обличчя з легкою іронією погордою гляділо на п'яних офіцерів. Невеличкий, дрібний, хоч дуже правільно збудований, виглядав дивно поміж здоровенними, простакуватими постатями своїх підчинених [підлеглих] (Б. Лепкий);

// Надто звичайний, простий, неінтелігентний.

Колись він був Кирилом Івановичем Самійленком, але з того часу, як він почав, диктуючи переписчикові, писати вірші .. йому здалося трохи недоречним його простакувате ім'я Кирило, й він тепер називає себе Карлом (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простакуватий — простакува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. простакуватий — див. дурний; скромний Словник синонімів Вусика
  3. простакуватий — -а, -е. 1》 Простодушний, нелукавий, трохи наївний. || Розумово обмежений; недалекий. 2》 Який має нічим не примітну, ординарну зовнішність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. простакуватий — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Словник синонімів української мови
  5. простакуватий — ПРОСТАКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Простодушний, нелукавий, трохи наївний. Відрізнювався [відрізнявся] він [К. Соленик] від других тим, що в грі його особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою і наївною аж до глупоти... Словник української мови в 11 томах