прострілювати

ПРОСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПРОСТРЕ́ЛИТИ і рідко ПРОСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що

1. Стріляючи, пробивати наскрізь кулею, стрілою і т. ін.

Сотник... повернувся до свого осавула: “.. Їй Богу, не варт за такими зателепами ганятися! Коготам простромили чи прострелили, тому і амінь, а решту то ми ше у великому бою в руки свої візьмемо...” (Б. Лепкий);

Есесівець прострелив Старикову бік (Л. Смілянський);

Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В. Симоненко);

Прострілив би я вас з лука. Та з лука не палко; Положив би вічно спати – Та все чогось жалко! (С. Руданський);

Не минуло й десяти хвилин, як було визначено: ..чия куштрата голова висувалась з вікна саме в той час, коли таємничий камінець прострілив запилені шибки вікон інститутської лабораторії (Ю. Збанацький).

2. тільки недок. Тримати під обстрілом який-небудь простір, ділянку і т. ін.; обстрілювати.

Готель становив собою вигідну позицію. З неї противник мав змогу прострілювати не лише дві вулиці, до яких підійшли стрілецькі роти, а тримав під вогнем і весь квартал (О. Гончар);

– Ворог так густо прострілює підходи до лінії своєї оборони, – сказав майор, – що розвідників з цього боку аж ніяк не чекає (І. Багмут).

ПРОСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПРОСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. кого, що. Перевіряти нову вогнепальну зброю в стрільбі, пострілами.

Простріляти рушницю.

2. тільки док., без прям. дод. Стріляти якийсь час.

Цілий день простріляв у тирі.