простягатися

ПРОСТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОСТЯГТИ́СЯ, ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.

1. Випрямляючись, витягатися в якому-небудь напрямку (про руку, ногу і т. ін.).

Мамині очі дивились на неї й руки простягалися – брала її мати до себе й пригортала (Марко Вовчок);

До ночов, куди Віста поклала варене м'ясо, простягалось разом багато рук (С. Скляренко);

До Олександра Івановича звідусіль простяглися засмаглі руки, які всі треба було неодмінно потиснути (Б. Антоненко-Давидович);

Біла рука її мимоволі простягнулася вперед, а очі благальна й лячно дивилися на чоловіка (А. Шиян);

// рідко. Бути поданим комусь, наближеним до кого-небудь у витягнутій руці.

[Єпископ:] Хто має воду? Дай її сюди (Простягається кілька посудин з водою) (Леся Українка);

– Дайте мі [мені] флоєру [флояру] .. Десятки флоєр простягнулися з товпи (Г. Хоткевич);

// перен. Тягтися в якомусь напрямку (про дерева, їх віти та інші рослини).

Над дорогою.. чорніє понівечена блискавицею верба. Одна мертва рука її простягається над пагорбом, а друга над долиною (М. Стельмах);

То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м'якенькі, немов оксамит (М. Коцюбинський).

2. Розпускатися, розводитися в різні боки (про крила).

Широко простяглися крила орла;

// перен. Широко розкидатися над ким-, чим-небудь (про дерева, їх віти).

Кострубате галуззя, мов чорні ведмежі лаби, простягалось над ними (М. Коцюбинський);

Над його головою простягалися зелені віти, мов руки в оксамитових рукавах (П. Панч).

3. Займати який-небудь (перев. великий) простір, розташовуватися на якомусь (перев. великому) просторі.

За річечкою простягався гайок, порослий кущами лозини (В. Гжицький);

Азія простягається у всіх теплових поясах північної півкулі (з навч. літ.);

І верби, і тополі, І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко);

Море міліє і сохне. Де хвилі буйні вигравали, Нині піски простяглися (М. Зеров);

На півночі України широкою смугою простяглося Полісся (з наук. літ.);

Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? (П. Тичина);

// Тягтися в якомусь напрямку довгою лінією (про дорогу, стежку, річку і т. ін.); пролягати.

Через лісок слалися стежечки, .. збігалися, розходилися, перетинали одна одну навхрест, простягаючись через лісок до людських полів (І. Нечуй-Левицький);

Кімнати в цьому корпусі були тільки з одного боку, бо вподовж простягався довгий коридор – галерея з вікнами (Ю. Смолич);

Бачитиму стежки і протопти весняні, що, мов гілля від стовбура, простягатимуться від дороги у всі боки – до сіл, хуторів, до Дніпра та видолинків при ньому (Григір Тютюнник);

Серцю важко, сльози на очах. І пустий простягсь далеко перед нею шлях (Є. Гребінка);

Простяглися вулиці знайомі, річка (В. Сосюра);

Ми садили з ланковою Огірочки над водою. Простягнулися рядки Від села і до ріки (М. Стельмах);

// Розташовуватися в просторі або рухатися довгою низкою.

По них [узгір'ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (М. Коцюбинський);

З-під гори в тумані розіслалась балка, Простяглась по балці з чумаками валка (Я. Щоголів);

Качки летять на синім небосхилі, Неначе ниткою в повітрі простяглись (М. Рильський);

* Образно. Між усім тим простягаються в небо разки вогненного намиста – то вогненні стежички трасуючих куль (І. Багряний);

[Молодший лікар:] Караваном кошмарів.. простяглися криваві, спустошені дні аж за обрій... (О. Левада);

// Пролягати по землі слідом за ким-, чим-небудь.

Глиняник покотився на середину двору, а за ним простяглася біла стежка (І. Нечуй-Левицький);

// Бути натягненим на якійсь відстані, у якомусь напрямку.

Простяглися дроти на всі гони (В. Сосюра);

* Образно. Осінь, осінь... Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них (Г. Хоткевич);

// Тягтися в полі зору довгою смугою (про світло, тіні і т. ін.).

Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка);

Раз коло нього... а раз за ним простягалася, маячіла в різних формах тінь і держалася ціпко п'ят старого чоловіка (О. Кобилянська);

Удалині простягся над рікою темний сувій диму (О. Донченко);

На сході простягалась смужечка зеленавого сяйва: ранок починав розплющувати очі (Н. Королева);

Пасмо сонячного проміння простяглось од вікна на протилежну білу стіну і своїм блиском засліпило очі (Олесь Досвітній).

4. розм. Лягати або лежати, розпроставшись, витягнувшись або витягнувши руки, ноги тощо.

Втікав [доктор] у ліжко і під теплим покривалом простягався та вигинався так само радо, як се робив його трилітній син Владко (О. Маковей);

Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався (Я. Щоголів);

Він зморено простягається на землі на всю довжінь [довжину] і насолоджується холодком (П. Козланюк);

Єремія підмостив під голови жупан і простягся на землі (І. Нечуй-Левицький);

На палях, на воді стоїть курінь, Де пахне зіллям, де приємна тінь І затишок. В йому ми простяглися (М. Рильський);

Аж коли вже села не було видно, Вовк побачив копицю сіна, вискочив на неї, простягнувся і ляг [ліг] спочивати (І. Франко);

Лави тут не було. Він вибрав місце під стінкою і простягнувся на нефарбованих смолистих дошках (З. Тулуб);

// перев. док. Упасти на весь зріст.

На сходах так простягся [Миша], що не одразу встав (Леся Українка);

Схопивши сіль у .. ринці, вона [Маринка] повернулась і, поспішаючись, понесла її Килинці, але, спіткнувшись на півдорозі, махнула рукою і простяглась на долівці (В. Винниченко);

Данило.. підскочив до двірника і так стукнув його по голові зверху, що той простягся горілиць (Ю. Смолич);

От як улетів [сотник] у двір та.. у хатні двері, що зачинені і ізсередини защепнуті були, геп! мов довбнею, та тут і простягнувсь (Г. Квітка-Основ'яненко);

// тільки док., заст. Померти, загинути.

Простяглися [русичі] за землю Руськую. Хилилась І слалась, плачучи, трава (Т. Шевченко);

Ніхто не двигнувсь, скутий страхом... Хто ж, чи не Ангус часом, хто Простягся долі прахом? (П. Грабовський).

5. діал. Прямувати.

[Пріська:] А ми оце, побазарувавши, простяглися до родичів, та й у ваш хутір заскочили (В. Самійленко);

// з інфін. Намірятися щось робити.

[Одарка:] Торік, уосени, [восени] аж тричі простягався [Микита] свататись, і тепер тієї ж... (М. Кропивницький);

Він простягся наздоганяти Левка Тритуза, але раптом одкинув цю думку (Г. Епік).

6. рідко. Поширюватися на велику відстань, територію.

Його [Києва] впливи простягалися на Новгород, Полоцк, Суздаль, Волордимир-на-Клязьмі, Ростов, а пізніше на Москву (з наук. літ.).