противитися

ПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. проти́вляться; недок.

Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь.

Її рука лежала в його руках, і він тихо гладив її.. Вона не противилася (Панас Мирний);

На весілля Олени запрошено усіх знакомих [знайомих] з околиці. Фельс наставав на те, щоби весілля відбувалось гучне, а вона не противилась тому ані одним словечком (О. Кобилянська);

Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. її подорожі до Києва (Леся Українка);

Правий син противиться неправому батьківському ділу (Б. Лепкий);

Він тримав її в руках міцно, безцеремонно, вона й не противилася тому, але їй якось робилося жарко (Григорій Тютюнник);

Наче хтось інший вкладає скитові думки в голову. Але його мозок противиться й викидає з себе чужину. – Це – погано! (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. противитися — (чинити протидію) протистояти, протидіяти, опинатися. Словник синонімів Полюги
  2. противитися — проти́витися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. противитися — Проти́витися. Суперечити змістові (закону, статуту тощо). Президия магістрату стоїть ще й доси на тім становищу, щорезигнованє із функциї громадского радника противить ся постановам громадского статута і тому не може єго приняти (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. противитися — див. ОПИРАТИСЯ Словник синонімів Караванського
  5. противитися — див. перечити Словник синонімів Вусика
  6. противитися — -влюся, -вишся; мн. противляться; недок. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. противитися — ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. Словник синонімів української мови
  8. противитися — Противитися, -влюся, -вишся гл. 1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. Ном. № 6208. 2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. Н. Вол. у. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю. Чуб. V. 395. Словник української мови Грінченка