протиріччя
ПРОТИРІ́ЧЧЯ, я, с.
Те саме, що супере́чність.
– Ще мчать десь дипкур'єри з важливими паперами, і дипломати намагаються якось розв'язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (О. Донченко);
Вова Порада вештався з кутка в куток, зачіпав усіх. Дух протиріччя засів у ньому після зборів (О. Копиленко);
Тиміш рідко говорив сам із собою, був однодумом і не визнавав протиріч, а життя, не підвласне одноплинності й одноманітності, звіряло йому думи (Б. Харчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протиріччя — протирі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- протиріччя — [протиер’іч':а] -ч':а, р. мн. -р'іч Орфоепічний словник української мови
- протиріччя — -я, с. Те саме, що суперечність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- протиріччя — Суперечність, противенство Словник чужослів Павло Штепа
- протиріччя — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст. Словник синонімів української мови