проточувати

ПРОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що.

1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті.

Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента.. розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (з наук. літ.);

Для досягнення високої точності виробів, оброблюваних в цангових патронах, необхідно попередньо проточити їх по зовнішній поверхні (з навч. літ.).

2. Гризучи, проїдаючи, риючи, робити дірки, отвори в чому-небудь (звичайно про червів, комах, гризунів і т. ін.).

Гусінь проточує ходи спочатку в черешках листя і в тонких гілках, потім в грубших гілках і стовбурі (з наук. літ.);

Приліз [черв'як], приложив свій червоний ротик – як невеличким свердликом проточив дірочку в тілі і уп'явся (Панас Мирний);

Потім хробак проточить дірку в моргулі та й випадає (І. Багряний);

* Образно. Уже як у кого встряне [Карпо], як уїсться: точить-точить, поки таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний);

// перен. Поступово руйнувати щось, порушувати цілісність чогось постійним діянням (про воду, вітер і т. ін.).

Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (М. Стельмах);

* Образно. Злість, наче іржа та в залізі, проточує його серце, ссе, п'є кров з нього (Панас Мирний).

3. тільки док., також без дод. Точити (див. точи́ти¹) якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проточувати — прото́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проточувати — див. свердлити Словник синонімів Вусика
  3. проточувати — -ую, -уєш, недок., проточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Виготовляти, обробляти на токарному верстаті. 2》 Гризучи, проїдаючи, риючи, робити дірки, отвори в чому-небудь (звичайно про червів, комах, гризунів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проточувати — проточи́ти / рідко прото́чувати го́лову кому. Набриднути кому-небудь, настирливо вимагаючи чогось. Він проточив мені голову: єднайте та єднайте Оленку (Ганна Барвінок). Фразеологічний словник української мови
  5. проточувати — РУЙНУВА́ТИ (про дію води, вітру, мікроорганізмів тощо — примушувати що-небудь розпадатися, змінювати будову, склад), РОЗ'ЇДА́ТИ, ТОЧИ́ТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПРОТО́ЧУВАТИ, ПІДМИВА́ТИ, ПРОМИВА́ТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови