протрубити

ПРОТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. протру́блять; док., що і без прям. дод.

1. Док. до труби́ти 1–3.

Десь нагорі протрубила сурма (В. Речмедін);

Поїзд, гучно протрубивши в степові ранкові простори, круто звернув праворуч (В. Козаченко);

Протрубив сердито джміль (П. Кочура);

Голосом чистим і поважним, мов у золоту трубу, протрубив [Сомко]: – Не положу [булави]! (П. Куліш);

Високо підняли [музики] свої труби.. й урочисто протрубили, як на параді (В. Кучер);

Він [Манька] підняв трубу, протрубив, надувши губи, а потім став вибирати марша, підзенькувати собі тарілками (Б. Харчук).

2. Трубити (у 1–4 знач.) якийсь час.

◇ (1) Протруби́ти (протуркоті́ти, проту́ркати, прокрича́ти і т. ін.) [всі] ву́ха кому – дуже надокучити кому-небудь постійними розмовами про одне і те саме.

– Та вже бачу, – зітхнула Ольга Павлівна. – Жінки всі вуха мені на буряках протрубили (В. Кучер);

– Іван вже мені про вас вуха протуркотів (В. Собко);

Не треба його дратувати. І так протурчали йому вуха всякими вигадками (А. Головко);

– І вже ти протуркала мені уші [вуха] тим Максимом! – сказав він (І. Франко);

Сідаючи до столу, Федір ще раз засоромив Настусю. – Ну, от і повернувся наш Михайло, а то вже вона мені тут вуха прогуділа – коли повернеться, та коли повернеться. Як молодого ждала... (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

протрубити

Значення в інших словниках