протікати

ПРОТІКА́ТИ, а́є, недок., ПРОТЕКТИ́, ече́; мин. ч. проті́к, текла́, ло́; док.

1. перев. недок. Проходити де-небудь, по якійсь місцевості своєю течією.

Ой у полі та криниченька, З неї вода рине... Рине вода, протікає По тихій долині (з народної пісні);

Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва (І. Нечуй-Левицький);

Настали теплі весняні дні. Потік, що протікає вздовж нашого села, зашумів (М. Томчаній);

Довкола громадилися гори, в долині протікав потічок (О. Бердник);

На Поділлі і ближче до Карпат ріки протікають звичайно в глибоких долинах з обривистими берегами (з наук. літ.);

* Образно. Життя – безмежна кармазинова ріка, і протікає вона по віках невідомо відкіля і невідомо куди (М. Хвильовий);

Протікають асфальти з міста – сизі стрічки в широкім полі (А. Малишко);

// Переміщаючись, текти в чомусь (про воду або іншу рідину).

Кров протікає в судинах.

2. Просочуватися, проникати крізь що-небудь, кудись (про воду або іншу рідину).

Мов крізь сито, крізь стелю вода протікала (Леся Українка);

Треба було хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що майже зовсім загнила, протікає добре дощ (О. Кобилянська);

Крізь .. наскорі наложену перев'язку протікала кров (Б. Лепкий);

* Образно. Говорила [Варя] йому, що коли тільки в їхні стосунки почне протікати холодна вода, кожний вільний робити, що йому завгодно (Г. Епік).

3. Пропускати крізь себе воду, рідину, вологу.

– На осінь, мамо, треба неодмінно перекрити верх – буде протікать (С. Васильченко);

Дощ лив без відпочинку дві доби. Сумні, похнюплені сиділи комсомольці в наметі, що вже почав протікати (О. Донченко);

Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, .. теплиці і парникові рами не протікають (з наук. літ.);

// безос.

Коли пригнав [пастух] худобу на толоку, перша його річ була оглянути буду та позатикати соломою діри, щоби не протікало (Л. Мартович).

4. Проходити, минати (про час, відрізок часу, період життя).

Так протікали дні.. серед безлюддя, тиші і чистоти (М. Коцюбинський);

За годами Три года сумно протекли. Багато дечого взяли З моєї темної комори І в море нишком однесли (Т. Шевченко);

Не жаль мені життя, ні світа, Не жаль, що марно кращі літа У горю [горі] й праці протекли (І. Франко);

Шумлять дуби в степу широкім, Моя тут юність протекла (Л. Забашта);

// Відбуватися, здійснюватися в часі.

Всюди погляди, повні любові, Зустрічали в народі поета.. Та невже ж все безхмарним, ясним Протікало у нього в житті? (П. Воронько);

Дальше розмова протікала в такому ж дусі і була така ж нудна, як і сама спека (М. Хвильовий);

Розмова увірвалась нагло, і протекла велика пауза (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me